Л. Тупчієнко - Політологія - страница 141

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Принагідно зауважимо, що за минулого, радянського ладу теж існували причини для міжнаціональних конфліктів, але владі вда­валося їх стримувати, глушити високоефективною (з точки зору функцій) національною політикою. Остання включала в себе вишу­кані і різноманітні форми виселення цілих народів (татари, німці і т. д.), переселення (поляків і українців), репресії, а також змішу­вання і "розбавлення" народів, створення клаптикових автономій, розрив етносу адміністративними кордонами (осетини, молдовани тощо), формування в усіх республіках компрадорських груп, зака­муфльована русифікаторська політика. Розвал же Союзу РСР сти­мулював боротьбу нових і старих еліт за переділ імперської спад­щини, як правило, під гаслом національного суверенітету. А "тент" національного самовизначення для цього дуже зручний, бо лише під ним всі члени групи (нації) незалежно від статі, стану, рівня доходів, таланту рівні, однаково "скривджені". Ось чому у цих конфліктах суб'єктами виступають національні спільноти, а сторо­нами депутатські групи, фракції, органи державної влади, гос­подарські структури, політичні і громадські організації, навіть ок­ремі особи. Деякі дослідники розрізняють конфлікти між різними

Тема 13     ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ 223позиціями сил, які входять у владу (такі конфлікти називають го­ризонтальними або позиційними), і конфлікти між політичними силами, які здійснюють владу, і силами, які виступають проти існу­ючої влади (їх називають вертикальними або опозиційними).

Якщо предметом перших є окремі елементи політичної системи, які не влаштовують окремі політичні сили при владі, то в других йдеть­ся про зміну владних еліт і всієї політичної системи. Отож перші на­зивають поміркованими або частковими, другі радикальними. Як приклади можна назвати події в Україні, пов'язані з податковою чи пенсійною реформою, та так звану конституційну реформу. У першо­му випадку йдеться про часткові зміни у політичній системі, у друго­му про радикальну зміну законним шляхом існуючого режиму.

Зрозуміло. що причини і джерела часткових і радикальних конфліктів різні: це суперечності між тимчасовими, неосновними інте­ресами та цінностями суб'єктів, які беруть участь у конфлікті, і супереч­ності між корінними інтересами та визначальними цінностями учас­ників конфлікту. Для розв'язання конфліктів, як правило, залучаються окремі партії чи групи, що конфліктують, або окремі інститути політич­ної системи. У радикальних конфліктах беруть участь або втягуються у протиборство більшість інститутів і значні маси громадян.

У політичній науці і політичній практиці розрізняють конфлікти щодо зміни влади, але без порушення територіальної цілісності (президентські вибори в США), і конфлікти, пов'язані з виокрем­ленням якоїсь частини держави (на початку 90-х років конфлікт у Криму, Чечня в Російській Федерації).

Конфлікт, особливо політичний, може наростати повільно, але нерідко вибухає спонтанно, відразу набираючи крайніх, радикаль­них форм. Ось чому так важливо вивчати їх на ранній стадії стадії зародження, щоб виробити систему заходів, спрямованих на обмеження інтенсивності і масштабу політичних конфліктів, спо­собів запобігання їм, а в разі їх розгортання регулювання і вирішення політичних конфліктів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія