Л. Тупчієнко - Політологія - страница 143

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Консенсус (від лат. consensus згода, одностайність) означає збіг думок, взаєморозуміння, готовність дії, "загальна згода із су­перечливих питань", "думка, з якою погоджуються чи котру прий­має кожен з групи".

У політиці це і процедура, механізм залагодження конфліктів, і спільність позицій, взаємна згода, які встановлюються у суспільстві або до яких приходять соціальні групи попри властиві їм відмінності, протилежні інтереси, зумовлені соціальними, політич­ними, релігійними, національними особливостями з приводу пи­тань спільної життєдіяльності.

Його (політичного консенсусу) базова характеристика (ознака) опора на думку кожної сторони, врахування її, знаходження спільного у позиціях і вироблення взаємоприйнятного рішення, яке якщо і не підтримується всіма, то жодним не відкидається. Рівні політичного консенсусу:

- на рівні суспільства щодо базових цінностей та в наявності однорідної культури;

- процедурний щодо правил, які фіксуються в Конституції, за­конах, що регулюють застосування владних повноважень, конфлікти;

- буденний як поточна згода у взаєминах влади і опозиції, то­лерантність відносин між суб'єктами у ході дискусій.

226 Отже, консенсус безпосередня передумова будь-якої угоди, спільної дії.

У політичному сенсі консенсус виступає як спосіб політичного (мирного) розв'язання конфлікту і як громадянська (суспільна) злагода. Але це не стовідсоткова одностайність, консенсус допус­кає і нейтральну позицію якихось сил і навіть застереження якоїсь сили щодо прийнятого рішення. З іншого боку, консенсус не озна­чає ухвалу більшості, якій меншість має підкоритися. Найголовніша ознака консенсусу відсутність заперечення ухваленого рішення з боку хоч би одного учасника.

Консенсус внутрішньо притаманний саме демократичному ла­дові, бо не допускає ігнорування меншості. При всьому тому, що демократія гарантує плюралізм політичних позицій і уподобань, у будь-якому суспільстві завжди існують цінності, які об'єднують лю­дей: національні, релігійні права і свободи. У таких країнах, як на­ша сьогодні, теж існує грунт для об'єднання усього суспільства: це невдоволення існуючим станом речей так далі жити не можна!

Розрізняють об'єкти та рівні політичного консенсусу. Так, можливі угоди щодо кінцевої мети політики (свобода, рівність, добробут і т. д.), щодо правил гри чи процедури та щодо складу уряду і уря­дової політики.

Рівні політичного консенсусу виокремлюють такі: основний або базовий, який демонструє, чи поділяє дане суспільство однакові ціннісні уявлення та цілі; процедурний, котрий встановлює правила гри, які фіксуються в законах (конституції), та власне політичний, котрий, фіксуючи незгоди щодо членів уряду, все ж виявляє підтримку самої форми правління.

Звідси можна зробити висновок про те, що політичний консен­сус дає у підсумку або націлений на врегулювання (не завершен­ня і не розв'язання) конфлікту. А це врегулювання важливе тим, що має на меті попередження відкритих форм прояву конфліктів, які супроводжуються насильницькими діями (війнами, масовими безпорядками тощо); подальше вирішення конфліктів шляхом усу­нення причин їх виникнення; передбачає формування нового рівня відносин учасників (зниження рівня ворожості сторін одна до одної, переведення конфлікту у русло пошуку спільного вирішен­ня проблеми). Відповідно до кожного з цих напрямів врегулюван­ня конфліктів виробляються специфічні методи, які полегшують по-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія