Л. Тупчієнко - Політологія - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Тема 2    ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ І СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ ПОЛІТИКИ 25нам хороших якостей і зробити їх людьми, які прекрасні у вчин­ках", повчав великий мислитель. Політик повинен враховувати, що людина постійно зазнає впливу пристрастей і природа її зіпсо­вана. Тому йому не слід ставити за мету виховання громадян; до­статньо того, щоб усім їм була притаманна громадянська добро­чинність уміння підкорятися владі і закону.

Аристотель першим визначив метод політики як науки це ме­тод аналізу. Він передбачає вияснення до найдрібніших деталей то­го, з яких елементів складається держава, виявлення відмінних якостей кожного із них, аналіз формоутворень і життєдіяльності цілого, залежно від різноманітних комбінацій цих елементів.

Держава, за Аристотелем, подібно до сім'ї, виникла природним шляхом як вища форма спільності, де всі інші форми спільнот до­сягають своєї мети і завершеності. Тож і людина як політична істо­та за своєю природою саме в державі тобто політичному об'єднанні людей завершує свій політичний розвиток. Можна сказати і так: за формою держава є певна організація і об'єднує де­яку сукупність людей громадян. Залежно від того, кого можна вважати громадянином, тобто тим, хто може брати і бере участь у законотворчій і судовій владі даної держави, слід визначати і форму держави. Разом із зміною змісту поняття "громадянин" змінюється і форма держави і сама держава. їх, форм держави, три відповідно до числа владарюючих (один, небагато, більшість). Причому кожна має правильну і неправильну форми, а саме: правильні монархічне правління (царська влада), аристо­кратія і політія і неправильні тиранія, олігархія і демократія. (Порівняємо з відповідною класифікацією форм держави у Плато­на. Саме Аристотелю належить крилата фраза: Platon amicos, sed amica Veritas (Платон мій друг та істина дорожча).

Монархія не найкраща форма держави. Вона лише у рідкісно­му випадку, коли базується на вищості правителя, може стати найбільш божественною. Набагато привабливішою є аристократія правління найкращих у моральному відношенні людей, в яких поняття "гарна людина" і "гарний громадянин" абсолютно тотожні, що теж спостерігається далеко не скрізь.

Найбільш правильна форма держави, за Аристотелем, політія або об'єднання інтересів заможних і бідних, багатства і свободи в інтересах загального блага. Тому ця форма притаманна більшості

26 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіядержав і може служити загальною ознакою взагалі. Політія "се­редня" (між олігархією і демократією) форма держави, "середній" елемент тут домінує в усьому: у звичаях поміркованість, у майні середній достаток, у владарюванні середній клас. "Держава, яка складається із "середніх" людей, буде мати найкращий дер­жавний устрій", писав Аристотель.

Найгірша із неправильних форм держави тиранія деспотич­на влада правителя чи то заснована на законі і визнанні вождя з боку підданих, чи то безумовна і безвідповідальна влада тирана, яка здійснюється в його особистих інтересах.

За олігархії панує невелика купка багатих чи то спадкові керівники магістратур (управлінських посад), чи власники найбільших багатств, чи кооптовані на вакантні посади багатії. Зро­зуміло, що основна маса людей бідні при цьому позбавлена права і можливості брати участь у правлінні державою.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія