Л. Тупчієнко - Політологія - страница 153

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

242 Л. С. ТУПЧІЄНКО Політологіярозуміння його тенденцій, усвідомлення місця і ролі своєї країни у світі. Якщо застосовувати цей підхід до України, то побачимо до­сить суперечливий вплив цього чинника на неї.

Як суб'єкт міжнародних відносин наша країна "стартувала" за ду­же сприятливих обставин. Це: мирне і легітимне державне само­визначення, добровільна відмова від ядерної зброї, відсутність те­риторіальних претензій до сусідів і їхніх до України, внутрішньо-суспільний спокій і демократична зміна влади у продовж трьох ви­борів президента та шести виборів парламенту.

Але водночас згадані обставини породили і завищені сподівання щодо сприйняття нашої держави у світі, відповідно, нереалістичні завдання. Зокрема не виправдав себе курс на зближення з політичними курсами провідних західних держав з орієнтацією на одержання зовнішніх джерел фінансування реформ в Україні. На­уковий, неупереджений аналіз показує, що визначення провідних західних держав своїми політичними орієнтирами (у термінології української дипломатії стратегічними партнерами) не дає ніяких підстав на пряме і безумовне одержання від них Україною фінан­сової чи технічної допомоги. Останні це робитимуть і роблять, ви­ходячи з власних інтересів (так, США погоджуються на перегово­ри про контракти для українських компаній в Іраку на жорстких умовах участі наших військових в антитерористичній коаліції в цій країні). Досить складним виявилося завдання створення поясу до-бросусідства, т. б. упорядкування відносин з Російською Феде­рацією, Польщею, Угорщиною, Білоруссю, Молдовою, Словаччи­ною та Румунією, адже тільки з трьома з них (Угорщиною, Словач­чиною та Польщею) державні кордони України закріпленні на міжнародно-правових засадах, а наскільки це важливо, показали події щодо українського півострова Тузли та українського каналу Дунай Чорне море.

Ще проблемнішою виявилася установка вітчизняної зовнішньої політики на створення нових регіональних об'єднань на постра­дянському просторі з лідерством України (ГУУАМ, ледь народив­шись, поступово вмирає).

Аналіз показує, що ілюзія щодо стратегічного партнерства Ук­раїни з США значною мірою базувалася на допущенні заміни дво­полюсного світу однополюсним на чолі з США. Але: чи може світо­ве співтовариство, яке ще не стало взаємозалежним, стати струк-

Тема 14     СВІТОВА ПОЛІТИКА. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ 243турно однополюсним? Під силу це США? Вигідно це їм? Ймовірніше всього верх візьме тенденція до багатополярності структури міжнародного співтовариства. Уже сьогодні вона прояв­ляється, але досить своєрідно: "вісімка", США, Китай, Росія, Євро­па центри "першого рівня", Бразилія, Індія, Південно-Африкансь­ка Республіка, Іран "другого" і т.д.

Особливо значущим для України є вибір правильного вектору спря­мування своїх зовнішньополітичних зусиль. Ще раз наголосимо: лише подолавши спадщину минулого, тобто вирішивши внутрішні пробле­ми (економічного оновлення, соціального пробудження, політичного згуртування, інтелектуального прогресу, культурно-духовного відрод­ження), вона може змінити модель суспільного життя, а, отже, і виз­начення щодо своєї геополітичної орієнтації.

Останнім часом в українському політикумі набули надзвичайної гостроти суперечки щодо такої орієнтації на схід, "відновлювати євразійськість", "союз слов'янських народів", "протилежну Заходу цивілізацію", чи на захід, "повертатися в Європу". Аргументація прихильників орієнтації на союз з Росією (на схід) проста і зро­зуміла це альтернатива і баланс рухові на Захід, це стратегічний напрям, особливо з огляду на сировинно-паливну залежність і зв'язаність економік, культурно-побутову близькість народів (але не держав, бо як суверенні держави Україна і Росія лише розпо­чинають свої взаємини). Слід мати на увазі і те, що союз України з Росією може бути рівноправним і взаємовигідним, але лише у то­му разі, коли в обох країнах утвердиться демократія і кожна з них визначиться у своїх національних інтересах. У противному разі на­ша держава і далі сповідатиме свої інтереси з позиції "меншовар­тості", а демократія у великій Росії, як і раніше, закінчуватиметься на Хуторі Михайлівському, т. б. на російсько-українському кордоні. Російська Федерація могла б виступати у ролі "збирача", "віднов-лювача", "утримувача" територій колишнього СРСР як самобут­ньої, самодостатньої величини у світовій політиці, але лише в ре­жимі автократичної, імперської держави. У такому разі суве­ренність колишніх республік, а відтепер незалежних держав стає проблематичною. Реальний же процес інтеграції (СНД, союз Росії і Білорусі, Ташкентська оборонна угода, єдиний економічний простір) йде суперечливо, з просуванням вперед і відступами, що свідчить про неготовність колишніх республік до союзу між собою.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія