Л. Тупчієнко - Політологія - страница 171

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

278 Л. С. ТУПЧІЄНКО Політологіяки між габітусом і полем, що одночасно виступає й результатом їх ви­никнення.

Вебер Макс (1864-1920) видатний німецький соціолог, засновник розуміючої соціології, сутність якої полягає в тому, що людські дії в си­лу їх цілераціональної мотивації можна зрозуміти. Вебер розмежував соціогуманітарні та природничі науки, що відрізняються як предметом, так і методами дослідження. У соціальній реальності на відміну від природної діють, на думку М.Вебера, не закони, які можна пояснити, а цінності, що для кожної епохи мають свій сенс і їх можна розкрити через ідеальні типи логічні конструкції вчених, їх суб'єктивні уза­гальнення, віддалені від реальної дійсності. У працях "Протестантська етика і дух капіталізму", "Політика як покликання і професія" М. Вебер розробляє проблеми релігійних основ сучасного капіталістичного суспільства, бюрократії як професійної групи державних управлінців, парадигми легітимності державної влади, етики політичної діяльності.

Верба Сідней (XX ст.) американський соціолог. У праці "Грома­дянська культура" разом з Г. Алмондом досліджував політичну культу­ру. Виходячи з порівняльного аналізу різних політичних культур, виділив такі типи: "патріархальну", для якої характерні брак чітко вира­жених політичних ролей і зацікавленості підданих у функціонуванні політичної системи їх орієнтація на вождів, шаманів, нерозчленованість політики, науки і релігії; "підданську", що характеризується непомірною зацікавленістю членів суспільства результатами функціонування політич­ної системи, але низьким рівнем їх участі у політичному процесі; "ак­тивістську", котра відзначається високим рівнем участі громадян у політичному процесі, вагомим впливом їх на політику держави.

Винниченко Володимир (1880-1951) український письменник, політичний діяч. У працях "Відродження нації", "Заповіт борцям за визволення" розкрив причини поразки національно-визвольної рево­люції, які полягали у незрілості українського суспільства, невмінні ук­раїнської влади поєднувати вирішення національно-державних за­вдань із соціально-економічними. Гостро критикував більшовицький режим за обмеження державно-політичних і національно-культурних прав українського народу. Майбутній суспільний лад В.Винниченко мислив як панування колективних форм власності колектократії, що допускає існування трудової приватної власності, без найманої праці.

Вишенський Іван (1550-1620) український полеміст. Нещадно критикував католицьку церкву, відстоював слов'янську самобутність православ'я, доводив шкідливість поширення латинської культури в Україні. Як релігійний діяч І. Вишенський висунув концепцію соборності православної церкви, заснованої на християнській ідеї рівності всіх

БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК 279людей, (як мирян, так і кліру) перед Богом. Письменник заперечував абсолютизм влади як духовної, так і світської.

Володимир Мономах (1053-1125) великий князь Київської Русі. У творі "Повчання дітям" сформулював основні принципи діяльності правителя, до яких відносив: відповідальність, справедливість, піклу­вання про підданих, християнське милосердя, забезпечення злагоди, неприпустимість самовпевненості.

Вятр Єжі (XX ст.) польський соціолог. У праці "Соціологія політич­них відносин" з марксистських позицій аналізує такі проблеми політичної соціології, як її предмет, влада, співвідношення політики, економіки і культури, держава, політична поведінка, політична свідомість, еліта і лідерство.

Гаврилишин Богдан (нар. 1930 р.) швейцарський і український економіст та футуролог, член Римського клубу. У праці "Дороговкази в майбутнє" дає характеристику різних типів суспільних систем, про­гнозує тенденції їх розвитку в майбутньому. У структуру суспільної си­стеми він включає цінності, політичне правління й економічну систему. Б. Гаврилишин виділяє такі типи економічних систем: вільного підприємництва, узгодженого вільного підприємництва, адміністратив­но-командну, розподільного соціалізму і ринкового соціалізму.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія