Л. Тупчієнко - Політологія - страница 172

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770-1831) німецький філософ. У працях "Енциклопедія філософських наук", "Філософія права" роз­глядав теоретичні проблеми держави, права і громадянського суспільства. Держава, за Г.В.Ф. Гегелем це втілення об'єктивного ду­ху в історії, існувала у таких формах: східна теократія (вільним був тільки деспот); греко-римська демократія і аристократія (вільними бу­ли деякі), німецька монархія (вільними були всі). Право Гегель ро­зумів у трьох значеннях: право як свобода (ідея права), право як пев­ний ступінь і форма свободи ("особливе право") право держави, право як закон ("позитивне право"). Громадянське суспільство філо­соф розглядав як систему установ, корпорацій, котрі через систему правосуддя захищали свободу і приватні інтереси громадян.

Гоббс Томас (1588-167) англійський філософ. У працях "Філо­софські основи вчення про громадянина", "Левіафан" розробив учен­ня про природний стан, суспільний договір, державу і громадянські права. Оскільки, на думку вченого, в природному стані існувала "війна всіх проти всіх", люди вимушені були укласти суспільний договір з правителем, віддавши частину прав суверену взамін на безпеку жит­тя. Правитель, у свою чергу, зобов'язаний бути гарантом безпечного життя підданих. Т. Гоббс обґрунтував також право на самозахист, при­пускав здійснення цього права навіть проти суверена, якщо той не

280 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяздатний гарантувати безпечне життя своїм підданим.

Грушевський Михайло (1866-1934) український історик, соціолог, політичний діяч, автор близько 2000 друкованих праць, се­ред яких найбільш відома десятитомна "Історія України-Руси". Світо­гляд М. Грушевського еволюціонував від народницької концепції у бік державницької, від федералістичної до самостійницької. М. Грушевсь-кий був організатором українського соціологічного інституту у Відні (УСІ). Він обґрунтував закон суверенізації як неминучість і право кож­ного народу, у т. ч. й українського, мати власну державу. У праці "На­ша справа" сформулював своєрідний катехізис політика як систему приписів, яких він має дотримуватись у своїй діяльності.

Даль Роберт (1915 р. нар.) американський політолог, професор Ієльського університету. У праці "Хто править" з позицій біхевіористсь-кої методології заклав основи плюралістичної теорії політичної діяль­ності. Досліджуючи функціонування влади на рівні міста, дійшов виснов­ку, що вона проходить шлях від абсолютної олігархії (влади багатих і авторитетних людей) до функціональної поліархії і владли нижчих верств населення, які не є багатими, але мають високий соціальний пре­стиж). Функціональна поліархія, на думку Р. Даля. передбачає розподіл сфер впливу між політичними й економічними елітами, прийняття рішення впади як результату угоди між конкурентами і спільниками, за­лежність успіху на виборах від здібностей і популярності лідера.

Дарендорф Ральф (1929 р. нар.) німецький соціолог, професор соціології Гамбурзького університету та Лондонської Вищої шкоди економіки і політичних наук. У праці "Клас та класовий конфлікт з індустріальному суспільстві" розробив концепцію діалектичної конфліктології, яка пояснює, що розв'язання одних конфліктів створює грунт для наступних. Конфлікти, на думку Р. Дарендорфа, породжені не зіткненням несумісних класових інтересів, а боротьбою за владу в організаційних структурах імперативно координованих асоціаціях (ІКА). Соціолог відкидає марксистське розуміння конфлікту як класо­вої боротьби і стверджує, що в умовах ліберальної демократії конфлікти стають "впорядкованими формами дискусій між класами".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія