Л. Тупчієнко - Політологія - страница 176

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Лапаломбара Жозеф (XX ст. американський політолог. Як фахівець у галузі партологїї разом з Майнером Зейнером формулює дефініцію політичної партії за чотирма основними критеріями:

- життєздатна організація, тобто така, середня тривалість політичного життя якої довша за тривалість політичного життя її керівництва;

- місцева, добре впорядкована і життєздатна організація, що підтри­мує регулярні зв'язки з іншими організаціями;

- тверде бажання державників та місцевих керівників узяти владу, а не лише впливати на неї;

- прагнення отримати підтримку народу через вибори чи якимось іншим способом

БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК 285

Лассуел Гарольд (1902-1978) американський політолог. З позицій біхевіоризму і психоаналізу вивчав політичну владу і засоби масової комунікації. Політична наука, на його думку це засіб самопізнання і самовдосконалення людства у процесі загальнокосмічної еволюції. Розглядаючи владу як участь у прийнятті рішень, політолог проаналізу­вав як сам процес прийняття рішень, так і суб'єктів цього процесу політичні еліти різних режимів влади. Як прихильник соціального лібе­ралізму, він стверджував, що політична влада, суб'єктами якої є "політики-аналітики", здатна приборкати ринкову стихію, подбати про інтереси громадян. Г. Лассуел є автором і співавтором таких праць, як "Структура і функції комунікації у науці", "Влада і суспільство".

Леві-Стросс Клод (1908 р. нар.) французький антрополог і соціолог, один із основоположників структуралізму. Спираючись на методологію структурної лінгвістики, К. Леві-Стросс вивчив первинні об'єктивні універсальні структури людського буття, котрі визначають цінності та норми людської поведінки. На противагу Т. Парсонсу, французький соціолог вважав цінності й норми вторинними, похідни­ми від об'єктивних структур. Виходячи з того, що міфи примітивних суспільств подібні, К. Леві-Стросс робив висновок про подібність інших систем комунікації, виховання, обміну, оскільки вони розвиваються за законами, властивими логічній структурі людського розуму. Найбільш відома його праця "Структурна антропологія".

Лейпхарт Аренд (1935 р. нар.) американський політолог. У працях "Демократія в багатоскладових суспільствах", "Конституційні альтерна­тиви для нових демократій" запропонував ще один підхід до типо-логізації політичних режимів, виходячи із взаємодії типу виборчої систе­ми і форми правління. Згідно з цим підходом він виділив чотири демо­кратичні режими: президентсько-мажоритарний (США); парламентсь­ко-мажоритарний (Великобританія, Нова Зеландія, Австралія); парла­ментсько-пропорційний (Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Німеччина, Італія з 1896 р., Нідерланди, Норвегія, Швеція); президентсько-про­порційний (країни Латинської Америки). На думку А.Лейпхарта, най­вищі показники демократичності (представництво жінок, національних меншин у вищих органах влади, участь у голосуванні), економічного розвитку в країнах з парламентсько-пропорційним режимом, а най­нижчі при президентсько-пропорційних режимах.

Ленін (Ульянов) Володимир (1870-1924) російський політичний діяч, теоретик марксизму і практик революційного руху, засновник Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) КПРС. У працях "Що робити?", "Держава і революція", "Дитяча хво­роба "лівизни" в комунізмі" доповнив і скорегував положення марк-

286 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіясизму щодо революційної практики і будівництва більшовицької дер­жави. Він розробив основні засади класової політики і національного питання, революційної ситуації, партії нового типу, а також стратегію будівництва пролетарської держави. В. Ленін відмовився від деяких положень класичного марксизму щодо природно-історичного шляху розвитку суспільства, пріоритету економіки над політикою, тотального усуспільнення виробництва. На відміну від К. Маркса, вважав, що, за­хопивши політичну владу, можна створити передумови (які ще не визріли) для побудови нового соціалістичного суспільства; з тактичних міркувань допускав поєднання державної монополії з розвитком при­ватного підприємництва в умовах нової економічної політики (НЕПу).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія