Л. Тупчієнко - Політологія - страница 18

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Мабуть, єдиним, хто в ті часи зрозумів суть того, що відбувається і до чого йдеться, був Ніколло Макіавеллі. Італійське суспільство і політика, якими їх бачив мислитель, були особливо показові з ог­ляду на занепад державного і суспільного устрою. Хоча італійське суспільство того часу володіло блискучим інтелектуально-мистець­ким потенціалом і найменше залежало від властей, все ж політич­на корупція і моральна деградація процвітали на Аппенінському півострові. Жорстокість, вбивства стали нормою державного правління, чесність і вірність пережитками, які навіть випали з словесного обігу освіченої людини; сила і спритність стали ключа­ми до успіху, про розпусту й гультяйство вже й казати й нічого. Це був час, названий "віком шельм і пройдисвітів", і суспільство, мов би навмисне створене як ілюстрація до вислову Аристотеля: "лю­дина без закону та справедливості найгірша з тварин".

Найвизначнішими політичними працями Макіавеллі були "Дер­жавець" та "Роздуми з приводу перших десяти книг Тіта Лівія" (1513 р.), в яких йдеться про причини піднесення та занепаду дер­жав і про способи, якими державні діячі можуть зміцнити свої країни.

Що ж прославило автора? Байдужість у виборі засобів для до­сягнення політичних цілей та переконання, що в основі влади ле­жать сила та спритність. А ще тонке розуміння слабких і силь­них сторін політичної ситуації, ясна і твереза оцінка можливостей супротивника, об'єктивний аналіз обмеженості тієї чи іншої політи-

30 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяки, вміння опертись на здоровий глузд у передбаченні логіки подій та наслідків певних вчинків. Така, в баченні Макіавеллі, внутрішня сутність політики, якою б не представляли чи уявляли її на по­верхні. Мета політики утримання і зміцнення влади як такої, і успішність політики у цьому напрямі є для італійця єдиним кри­терієм її оцінки. Йому здебільшого байдуже, є даний політичний вибір жорстоким, зрадливим, незаконним чи навпаки, хоча він чу­дово розуміє, що характер цього вибору може вплинути на його результат.

Що ж створило Макіавеллі негативну репутацію? Те, що він спокійно розмірковує над перевагами аморальності і вважає, що при вмілому використанні вона допомагає тому чи іншому правителю досягнути мети. Проте автор ніколи не сумнівався, що морально роз­кладене суспільство не може мати доброї системи управління. Тому він запропонував, як вихід, ідеальний варіант подвійної моралі: для правителя про нього судять по тому, наскільки успішно він тримає в руках і зміцнює свою владу; для громадянина про нього судять по тому, наскільки його поведінка сприяє здоров'ю соціальної групи. Правитель стоїть вище від принципів моралі, оскільки за ним стоїть не група, а все суспільство.

Все те, що написане Макіавеллі про політичний вибір, має в ос­нові припущення, що людина за своєю природою самолюбна і що ефективні стимули, на які повинен розраховувати державний діяч,

це стимули егоїстичні, у правителя прагнення до влади, у мас

прагнення до безпеки. Інститут правління і ґрунтується на слаб­кості індивіда, нездатного захистити себе від агресивності інших індивідів без підтримки державної влади. Орієнтоване на успіх державне правління має забезпечити насамперед захист власності і життя, оскільки останнє є найуніверсальнішою людською потре­бою ("Людина швидше пробачить убивство батька, аніж позбав­лення її батьківського майна").

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія