Л. Тупчієнко - Політологія - страница 180

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Ніцше фрідріх (1844-1900) німецький мислитель. У працях "Так казав Заратустра", "По той бік добра і зла" показав глибоку кризу європейської культури, яка виявилася у "повстанні мас", пануванні посередностей і всезагальному егалітаризмі. Врятувати людство від згубних наслідків демократизації, на його думку, зможе духовна еліта, яка має сильну волю і дух, вільна від передсудів міщанства і філістер-ства, здатна показати взірець мужності й відваги.

Оріховський (Роксолан) Станіслав (1513-1566) польський і ук­раїнський мислитель. У працях "Про природне право", "Польські діалоги політичні" відстоював принципи права у християнській дер­жаві, невтручання церкви у державні справи. Пізніше зайняв полярну позицію щодо попередніх поглядів, гостро критикував іновірців.

Орлик Пилип (1672-1742) український політичний діяч, ініціатор і співавтор угоди, що дістала назву "Пакти і Конституції законів та воль­ностей Війська Запорозького". Проект конституції передбачав визна­чення кордонів вільної Української держави, право запорожців на по­вернення колишніх козацьких земель, відновлення статусу православ­ної церкви, розподіл влади між Гетьманом як вищою виконавчою владою, Генеральною радою вищим представницьким органом і Генеральним суддею. Однак проект конституції носив феодально-ста­новий характер, оскільки суб'єктом влади визначалося тільки ко­зацтво, а принципи громадянства і прав людини не було закріплено.

Ортега-і-Гассет Хосе (1883-1955) іспанський філософ. У праці "Бунт мас" розрив суперечності й слабкі сторони ліберальної демо­кратії. На його думку, ліберальна демократія, експериментальна наука та індустріалізація можуть забезпечити високий рівень цивілізації і ши­рокий доступ до її благ людей, маси. Однак масова людина виявила­ся морально й інтегрально не готовою розумно користуватися над­баннями цивілізації. Це неодмінно призведе до тотальної етатизації

БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК 291

 (одержавлення) всього суспільного життя, виникнення фашизму чи більшовизму, що загрожують основам сучасної цивілізації. Появу фа­шизму філософ пояснював зневірою людей у старих ліберальних іде­алах, їх прагненням до твердої віри. А тому гору візьме той, хто відверто всім нехтує. Х. Ортега-і-Гассет розрізняв поняття "демократія", для якої істотною рисою є суб'єкт здійснення політичної влади, і "лібе­ралізм", істотною ознакою якого є межі політичної влади.

Парето Вільфредо (1848-1923) італійський соціолог. У праці "Трактат із загальної соціології" обґрунтував логіко-експерименталь-ний метод соціологічних досліджень, різко виступав за звільнення соціології від ідеологічних і метафізичних спекуляцій, за експеримен­тальне підтвердження логіко-теоретичних висновків. В основі людсь­кої дії В. Парето бачив психічні незмінні резидуї, які він поділяє на такі класи: "комбінацій", "постійність агрегатів", "потреба передавати почуття у зовнішніх діях", "соціальності", "сексуальності". Ідеологічні доктрини соціолог називає дериваціями, що служать для маскування справжніх намірів людей. В. Парето обґрунтував також закон цирку­ляції еліт, згідно з яким у суспільстві одна еліта змінює іншу (напри­клад, еліта "левів", котра здобула владу силою, еліту "лисиць", влада якої тримається на переконанні). ^ Парсонс Толкотт (1902-1979) видатний американський соціолог, ^

фундатор структурно-функціональної парадигми. У працях "Структу­ра соціальної дії", "Соціальна система", "Поняття культури і соціаль­ної системи" Т. Парсонс, узагальнивши ідеї М. Вебера, В. Парето, Е. Дюркгейма, розробив теорію соціальної дії, соціальної системи, ме­ханізмів соціалізації та соціального контролю. Структура індивідуальної дії, за Т. Парсонсом, складається з таких елементів: "актора" (дійової особи); мети, яку намагається реалізувати актор; засобів, котрими во­лодіє "актор"; ситуаційних умов, з якими "актор" стикається в процесі дії; нормативних принципів, якими керується "актор" при виборі ме­ти і засобів її досягнення.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія