Л. Тупчієнко - Політологія - страница 182

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Рісмен Давид (1909 р. нар.) американський соціолог, представ­ник психологічної орієнтації, який приділив значну увагу досліджен­ням соціального характеру. Відповідно до типів суспільств він виділяє три типи соціальних характерів: 1) традиційно орієнтований функціонує в традиційному суспільстві; 2) внутрішньо орієнтований функціонує в індустріальному суспільстві, де люди діють згідно з вихо­ваними принципами, частково поєднаними з традиціями; 3) зовнішньо орієнтований функціонує в суспільстві широкого спожи­вання, де дія людей не зв'язана з традиційними принципами, а виз­начається соціальними зв'язками і авторитарною бюрократією.

Рудницький Степан (1877-1937) фундатор української гео­графічної науки. Такими працями, як "Українська справа зі станови­ща політичної географії", "Огляд національної території України", "До основ українського націоналізму", "Галичина та Соборна Україна", зробив великий внесок у розвиток вітчизняної націології, визначив основні ознаки нації: 1) антропологічна расовість; 2) самостійні мова, література, наука; 3) питомі історичні традиції; 4) питома культура (як матеріальна, так і духовна); 5) питома національна територія, на якій є або може бути національна держава. С.Рудницький відстоював пра­во кожного народу на самовизначення, передбачив розпад інтер­національних держав, у тому числі й СРСР, висунув ідею про місце Ук­раїни в Балтійсько-чорноморській федерації.

Руссо Жан-Жак (1712-1778) французький філософ, письменник. У праці "Про суспільний договір" сформулював концепцію народного суве­ренітету. Виходячи з того, що в природному стані люди були вільними і щасливими, Ж.-Ж. Руссо доводив, що з виникненням майнової нерівності, а пізніше нерівності політичної, вони стали поневоленими. Тому необхідно укласти новий суспільний договір, за яким суверенітет належить не дер­жаві, а народові. Дотримуючись думки про те, що суверенітет народу ви­являється у здійсненні ним законодавчої влади, Ж.-Ж. Руссо відстоював принцип прямої демократії. Ідеал народного суверенітету, на його думку, ґрунтувався на тоталітарній ідеї про загальну волю народу, не обмежену правами і свободами окремих громадян.

Сарторі Джованні (XX ст.) італійський і американський політолог. У праці "Партії і партійні системи" досліджував проблеми партології, зокрема типологізації партій і партійних систем. Виділяв такі партійні системи: однопартійну, гегемоністську, систему з домінуванням однієї партії, двопартійну, обмеженого плюралізму, поляризованого плю­ралізму, атомізовану.

Сильвестр (XI ст.) монах-літописець. Разом із монахом Нестором обґрунтував ідею норманського походження княжої влади, її до-

294 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяговірної сутності, а також різних аспектів її легітимності: "богообра-ності", "благословенності", "права на владу" за заповітом чи волею попереднього князя згідно з міжкнязівськими договорами, підтверд­женими хресним цілуванням, і права на владу, отриманого згідно з народною волею, висловленою вічем.

Скарга Петро (1536-1612) польський політичний діяч, монах-єзуїт. У книзі "Про єдність церкви божої" критикував православну церкву за її відступництво від апостольського Риму, шлюби духовенства, вживання в літургії слов'янської мови, втручання світської влади в церковні справи і закликав до об'єднання церков. П. Скарга виступав на захист централізму в церковному житті, за обмежений доступ до розгляду питань віри світських осіб і нижчого духовенства.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія