Л. Тупчієнко - Політологія - страница 185

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Фрідріх Карл (XX ст.) американський політолог. У праці "Унікальний характер тоталітарного суспільства" К. Фрідріх доводив, що феномен тоталітаризму криється не в індивідуальному характері вождів і рисах національної культури, а в економічній кризі, пород­женій першою світовою війною і Версальським миром, а також зане­падом християнства.

Фуко Мішель (1926-1984) французький соціолог, культуролог. У працях "Божевілля й цивілізація", "Дисципліна та покарання", "Історія сексуальності" послідовно відстоює принципи структуралізму, суть яких виражається у вислові: "важливе не те, про що людина могла ду­мати, і не те, наскільки висловлене нею відображає її справжню дум­ку, а те, що зумовлює систематизацію вимовленого у вихідній точці". Основні недоліки всіх наук про людину (передусім психології та психіатрії) М.Фуко вбачає у розділенні "розумного" і "божевільного", у підпорядкуванні моральним постулатам. М. Фуко відмовляється виз­навати свідому діяльність еліти як рушія суспільного прогресу, а про­понує розглядати історію як процес переходу однієї системи владарю­вання до іншої на основі існування тріади факторів: "сила знання насолода". Саме через наукове вивчення законів сексу, на його дум­ку, є можливість посилити владу над людьми.

Хайєк Фрідріх (1899-1988) австрійський та англійський еко­номіст і політичний філософ. У працях "Дорога до рабства", "Консти­туція свободи", "Закони, законодавство і свобода" розробив основні положення неолібералізму. Порівнюючи соціалізм з лібералізмом, Ф. Хайєк показав їх спільні вихідні позиції прагнення до рівності. Од­нак якщо лібералізм вбачав це у правах людини, то соціалізм у рабстві та примусі. Ф. Хайєк доводив, що колективізм, державне втру­чання в економічну і соціальну сфери несумісні з принципом свободи. А свобода, на його думку, можлива лише за умов ринку, який гар­монізує інтереси індивідів, оскільки лише там вони дізнаються про дієвість або поразку своєї стратегії. Хайєк надавав перевагу "стихійно­му" розвитку суспільства над його штучною перебудовою за абстракт­ними схемами.

Хантінгтон Самуел (1927 р. нар.) американський соціолог, політолог. У працях "Політичний порядок в суспільствах, що змінюють­ся", "Третя хвиля", "Демократизація в кінці XX ст." розробляв пробле­ми стабільності суспільств, які він пов'язував із ступенем інсти-туціалізації суспільних відносин, охарактеризував три хвилі демокра-

298 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіятизації західного суспільства (1B96-1926 рр. - перша хвиля, 1943-1962 рр. - друга хвиля, після 70-х років - третя хвиля). С. Xантінгтон, вив­чаючи проблеми цивілізацій, виділив такі їх типи: західна, кон-фуціанська, японська, ісламська, слов'янсько-православна, латиноа­мериканська і африканська.

Хвильовий Микола (1B93-1933) - український письменник і публіцист. Дотримувався думки, що комунізм можна реалізувати на національному ґрунті, відкинувши "російський шлях" розвитку в куль­турній сфері. А для цього, вважав письменник, необхідно подолати "хохляцьку розхлябпаність", український просвітянський провінціалізм і орієнтуватися на ідеал європейської людини - громадянина, творця історії.

Цицерон Марк Tyллій (106-43 рр. до н.е.) - римський політичний діяч, мислитель. У праці "Про державу" заклав основи юридичного розуміння держави не тільки як вияву суспільного інтересу всіх її вільних членів, а й передусім як узгодженого правом їхнього спілку­вання, "загального правопорядку". Він обґрунтував республіканський (res publicus - справа суспільна) принцип побудови держави. Цице­рон, як і Полібій, виступав за змішану форму держави за аналогією з державним устроєм Риму, в якому монархічна форма виявлялася в повноваженнях магістрату (влада консулів), аристократична - в по­вноваженнях сенату, демократична - в повноваженнях народних зборів і народних трибунів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія