Л. Тупчієнко - Політологія - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

З іншого боку підійшов до розгляду проблем влади і політики земляк і наступник Гоббса Джон Локк (1632-1704 рр.). На його дум­ку, природний стан людського суспільства є царство свободи і рівності, а також приватної власності як одного з найважливіших прав людини. Саме для захисту цих прав і свобод і виникає дер­жава. У праці "Два трактати про державне правління" вперше в історії політичної думки на концептуальному рівні особа була по­ставлена на перше місце у ланцюжку: "людина - суспільство -держава". Тому Джон Локк справедливо вважається батьком лібе­ралізму (від франц. libertD- свобода).

Держава виникла не з війни, а з миру і злагоди рівних і вільних людей і для захисту їхніх природних невідчужуваних прав і влас­ності. Зрозуміло, Локк був прихильником монархії, але не абсо­лютної, а конституційної. Гарантом свободи людини і засобом за­побігання політичної сваволі монарха і влади взагалі вчений про­понував поділ влад на законодавчу, виконавчу (судову) та феде­ративну (здійснення зовнішніх зносин). Усі ці гілки влади об'єднує і водночас обмежує закон. Цій ідеї судилося пережити свого авто­ра на століття і повністю реалізуватися уже в наші дні.

Тема 2    ЮОРШ CВIТOВOI ПOЛIТИЧHOI ДУММ I СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ HАУKИ ПОЛОЖИ 33

Бурхливий розвиток науки у добу просвітництва створив переду­мови для постановки і розв'язання кардинального питання суспільствознавства який зв'язок існує між суспільними явищами і умовами життя того чи іншого народу. Першим у політичній і філо­софській думці зробив цю спробу Шарль Луі Монтеск'є (1689-1753 рр.). Він вважав, що моральний і фізичний фактори (релігія, звичаї, риси характеру, географічні умови та ін.) безпосередньо впливають на природу і організацію різних форм правління, їхню стабільність та виродження, на характер відносин між правителями та підлеглими. Однак найбільшу шану автору склала розроблена ним теорія поділу влад. Монтеск'є чітко визначив мету цього принципу гарантувати безпеку громадян від свавілля влади і забезпечити політичну свобо­ду, яка трактувалася ним як "право робити, що дозволено законом". Отже, свобода можлива лише в державі, яка забезпечує верховен­ство закону, а це останнє в свою чергу зумовлюється поділом влад у такий спосіб, щоб вони законодавча, судова та виконавча "могли взаємно стримувати одна одну". Характеризуючи кожну з гілок влади, Монтеск'є вважав вищою серед них законодавчу, оскільки вона може і повинна належати народу або, у тогочасній Франції, зборам його представників. Це і є найкраща форма правління демократія (на відміну від монархії та аристократії), тоб­то народовладдя здійснюване народом, від імені народу. Принципо­вим для автора праці "Про дух законів" є питання: хто має бути на­родним обранцем? Відповідь була такою "кваліфікований грома­дянин", якому притаманні відмінні якості політичної активності гро­мадянська чесність, патріотична стурбованість і юридична компе­тентність, що набувають благородного і гідного втілення. "Народ, читаємо у Монтеск'є, володіє дивовижною здатністю обирати не правильні рішення, а тих, хто здатний прийняти правильне рішення, тих, кому він може довірити частку свого авторитету". Відмітна риса депутата не просто обстоювання інтересів певної групи людей, своїх виборців, а розумне тлумачення загальнонаціональних про­блем. Мине всього три десятки років і ці висновки вченого впер­ше в історії політичної думки! набудуть загального визнання і за­конодавчого закріплення у Франції (Декларація прав людини і гро­мадянина) і за океаном (Конституція США).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія