Л. Тупчієнко - Політологія - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

36 бод, а обстоював націоналізм у такій формі, що відкидала індивіду­алізм і загальнолюдський характер прав людини.

Особливо велику роль у трансформації гегелевої філософії відіграв К. Маркс (1818-1883 рр.). Останній вилучив з цієї філософії тези про національну культуру як дієвий фактор соціальної історії, натомість боротьбу націй підмінив боротьбою класів. Політична концепція гегельянства позбавилася націоналізму, консерватизму і контрреволюційного характеру і вилилася у нову і дуже потужну революційну теорію марксизм ідейного батька соціалізму ХІХ ст. і комунізму ХХ ст.

Те нове, що вніс К. Маркс у політичну філософію, обґрунтуван­ня всесвітньо-історичної місії індустріального робітничого класу пролетаріату. Він першим дослідив сучасний йому стан суспільства капіталізм з точки зору місця в ньому людини. Цей устрій прик­метний тим, що витворив і постійно поповнює клас людей, котрі вимушені жити тільки за рахунок власної праці. Відносини між наймачем і робітником по суті позбавлені людської значущості та моральних обов'язків і саме це робить пролетаріат найбільш рево­люційним класом. Усі попередні революції рабів, селян і особли­во Французька змінювали класи при владі, а, отже, і характер та устрій держави. Майбутня пролетарська революція, оскільки її ге­гемон є найбільш знедоленим класом, має знищити всяку експлу­атацію, її джерело приватну власність і її захисника державу. На це має бути спрямована політична діяльність, яка по суті лише відкриває дорогу справжньому рушієві суспільного розвитку продуктивним силам. Якщо Гегель апелював до національного патріотизму, то Маркс закликав до класової солідарності проле­тарів. Перша спільна праця з його другом Ф.Енгельсом "Маніфест Комуністичної партії", де були сформульовані основні тези нової політичної доктрини, закінчувалася закликом: "Проле­тарі всіх країн, єднайтеся!" Але сама ця доктрина була задумана і розроблена авторами як обґрунтування неминучої соціальної ре­волюції, що визволить робітників від злиднів і експлуатації. Маркс, як і Гегель, твердо стоячи на ґрунті детермінізму і неминучої зміни суспільного ладу, все ж вважав, що ця об'єктивно спричинена не­обхідність не може реалізуватися сама собою. Навпаки, вона за­кликає до активної дії. Більше того, історична необхідність забез-

Тема 2    ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ І СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ ПОЛІТИКИ 37печує революціонера покликанням, упевненістю в остаточній пере­мозі і навіть відпущенням гріхів (читай злочинів), скоєних в ім'я історії. Боротьба за владу між соціальними класами становить рушійну силу політики, бо завжди при владі перебуває той чи інший клас. А держава це просто апарат влади, використовува­ний для експлуатації, "комітет ведення суспільних справ" панівно­го класу. Закон це збірка правил на підтримку того, що експлу­ататорський клас називає своїми "правилами". Ключем до успішного політичного керівництва є розуміння того, що це просто цивілізований спосіб ведення війни, що партія це головний штаб, котрий планує і скеровує стратегію того класу, який вона представ­ляє. Така філософія і особливо практика її реалізації мали два над­звичайно важливих наслідки і для історичної практики і для долі самого марксизму. По-перше, для послідовника марксизму ре­волюціонера існуюча система суцільна несправедливість і її на­лежить тільки розтрощити. По-друге, цей виконавець "історичної необхідності" не має і не міг мати ані найменшого уявлення, що та­ке влада, а тим більше тягар відповідальності управління. Що згодом і проявилося в російській революції 1917 р. і особливо у післяреволюційній практиці.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія