Л. Тупчієнко - Політологія - страница 23

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Певний інтерес являє собою розвиток політичної думки в Росії. До XVIII ст. вона розвивалася в цілому у релігійній формі. Перетво­рення станово-представницької монархії на абсолютну, що було пов'язано з діяльністю Петра І, дало поштовх світським і просвітницьким тенденціям. Як свідчать історичні джерела, першим політичним трактатом тієї доби була праця Ю. Кржанича (1616-1683 рр.) "Розмова про державу", більш відома під назвою "Політика". Головна її ідея необхідність освіченої монархії, а вимогою було "вдосконалене самодержавство".

Як відомо політичний розвиток Росії (до якої з другої половини XVII ст. входила і значна частина України) відставав від західноєвро­пейського. У той час як в Англії з 1265 р. був парламент, у Франції з 1302 р. Генеральні штати, у період буржуазних революцій виник­ли політичні партії, перші конституції, що закріплювали громадянські права і свободи, у Росії до XX ст. були відсутні ознаки конституційної влади, до середини ХІХ ст. існувало кріпосне право, вона аж до Лют­невої революції 1917 р. залишалася самодержавною авторитарно-бюрократичною державою. Першим, хто висунув і обстоював рес-

38 публіканську ідею в Росії, був О. Радіщев. Його погляди справили значний вплив на політичні погляди П. Пестеля, К. Рилєєва та інших учасників декабристського руху 1825 р., які захищали республіканські ідеї. Щоправда, більшість політичних ідей, які поширювалися (в ос­новному нелегально) в Росії, були за походженням західноєвро­пейськими. Однак були тут і мислителі, які збагатили світову політич­ну думку оригінальними політичними концепціями. Серед них М. Ба-кунін (1814-1876 рр.), засновник і теоретик російського анархізму. Він нещадно критикував державу (анархізм, на відміну від анархії без­владдя, він визначав як заперечення влади, насилля), вважаючи її "найцинічнішим запереченням людяності, що руйнує солідарність нації, з народженням її (держави) світ політики став ареною прой-дисвітства і розбою".

Свобода особи була головною темою праць М. Бердяєва (1874­1948 рр.) Свободу і права людини гарантують не демократичне ви­борче право, не держава і не парламентський устрій, а вищі, об'єктивні засади Бог, церква Христова. Він заперечував держа­ву, символами якої вважав рівну для всіх похльобку, політичний макіавеллізм, поліцію, шпигуна і ката. Демократія, вважав Бердяєв, веде не до царства кращих, а до влади гірших влади натовпу, некерованого і безвідповідального. Не більшість голосів а влада над собою, самодисципліна і самовиховання мають характеризу­вати демократію.

Різного роду політичні знахідки і відкриття зробили російські ре-волюціонери-демократи, з них починається самобутня лінія в роз­витку політичної думки. Ця самобутність зумовлювалася гострою полемікою між "західниками", які вважали необхідним для Росії пройти через розвинуті форми капіталістичних економічних, соціальних, політичних відносин, і слов'янофілами, які відкидали таку необхідність через особливий, на їх думку, історичний шлях країни, специфіку її общинного устрою.

Оригінальним мислителем виявив себе Б. Чичерін (1828-1904 рр.) автор п'ятитомної "Історії політичних вчень". Він спробував обґрунтувати необхідність інтеграції основоположних для класич­ного західного лібералізму ідей свободи, закону і приватної влас­ності з політичними реаліями Росії другої половини ХІХ ст.: прими­рити самодержавну владу з ростом опозиційного руху, що обсто­ював демократичні свободи і конституційний устрій.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія