Л. Тупчієнко - Політологія - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

А це означає, що до власне української політичної думки він за­раховує лише концепції та теорії, в яких обґрунтовувалася ідея ук­раїнської державності (М. Костомаров та М. Драгоманов), залишає

44 поза увагою величезний масив політичних ідей попередніх століть, починаючи від Київської Русі, серед яких такі важливі джерела, як "Руська правда", "Слово про закон і благодать", "Бендерська Кон­ституція" 1710 р., "Історія русів" та ін.

Оригінально підходить автор до вибору тих авторів, чиї ідеї зба­гатили скарбницю української політичної науки. Це, вважає В. По-тульницький, українці за національністю, жителі України та вихідці з неї, у творах яких саме українська державність, нація і народ ви­ступали визначальним критерієм. Звідси стає зрозумілим, чому ав­тор відносить до основоположників української політології росіянина М.Костомарова, українця М. Драгоманова, німця О. Ей-хельмана, поляка В. Липинського і т. д., що, безумовно, має до­статні підстави.

Інші підходи, які здобули визнання в сучасній Україні, до визна­чення предмета української політології розглядають українську політичну думку в руслі загальнолюдських знань щодо форм і функцій політики, у взаємозв'язку з російськими, білоруськими, польськими, австрійськими мислителями, вченими інших сусідніх народів. Як справедливо зауважив Олександр Мироненко, "заро­дження і розвиток української політичної думки є невід'ємною ча­стиною національної інтелектуальної скарбниці. З'ясування переду­мов цього феномена, аналіз провідних ідей, сформульованих виз­начними вітчизняними мислителями на стадії еволюції національ­ної суспільно-політичної ... традиції у період з Х до початку ХХ ст., має велике значення для з'ясування поступу національної духов­ної культури, процесу формування сучасних державотворчих орієнтацій".

Зрозуміло, що йдеться про ті ідеї та концепції, які в кінцевому підсумку лягли в фундамент української політології, вплинули на формування національної ментальності та політичної культури, хо­ча власне про українську державність як ідею та концепцію науко­вих досліджень можна говорити дійсно лише з середини ХІХ ст. Але ж політичну науку не має підстав зводити лише до державоз­навства (про що йшлося раніше), тому надалі буде йти мова про те, як відбилася на формуванні вітчизняних політичних ідей і кон­цепцій історична доля українського народу, які проблеми політич­ного життя найбільше хвилювали українців, який ідеал політично­го устрою сформувався в духовній скарбниці українського народу,

Тема 3     РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ 45які політичні теорії і концепції української політології збагачують сучасну світову політичну думку. Історія української політичної думки це у певному сенсі історія самої України, національної політичної самосвідомості. І ми, українці, всі громадяни молодої Української держави, маємо знати її, якщо хочемо бачити, твори­ти і зробити багату, демократичну, сучасну державу. Нові соціальні, політичні, духовні цінності, в ім'я яких на рубежі 80-90 рр. ХХ ст. постала незалежна Україна, можуть сформуватися лише на основі історичної наступності, як результат вивчення і засвоєння політич­ної думки. Як писав уже в далекій еміграції один з най-прискіпливіших дослідників причин української бездержавності Євген Маланюк, "може одним з найважливіших з наших завдань як національної спільності було, є і буде: пізнати себе".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія