Л. Тупчієнко - Політологія - страница 31

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Вагомий внесок в українську політичну думку зробило Кирило-Ме-фодіївське товариство (1847-1848 рр.). Воно сформувалося на ідей­ному ґрунті виокремлення українського народу як самостійного соціально-політичного і етнопсихологічного суб'єкта. Перший ректор Київського університету Михайло Максимович (1804-1873 рр.) зро­бив спробу визначити різницю між психікою українців і росіян, дове­сти автохтонність українців, ідею самобутності кожного народу. Істо­рики М.Іванишев і В.Антонович обґрунтували концепцію ок-ремішності прав українського народу. Одним з найактивніших учас­ників товариства був Микола Костомаров (1817-1885 рр.) історик і один з основоположників української політології як науки. Саме йо-

50 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяму належить авторство основного документа Кирило-Мефодіївсько-го товариства "Книги буття українського народу". Викладені тут у дусі романтизму і релігійного спрямування думки про федерацію слов'янських народів, республіканську форму правління, грома­дянські свободи у синтезі виражали його політичну доктрину, яку поділяли також Тарас Шевченко, Микола Гулак, Олександр Навроць-кий, Пантелеймон Куліш. Глибока обізнаність з народним життям поєднувалася у кирило-мефодіївців зі знанням і розумінням минуло­го України, передових політичних ідей Західної Європи. Братчики за­кликали всіх слов'ян об'єднатися, але за умови, що кожен народ змо­же створити свою суверенну республіку, збудовану на демократич­них засадах. На чолі незалежних держав мали бути обрані на певний строк всенародними зборами президент і сейм. Передбачалася пев­на суспільна і політична рівність громадян, здійснювана на засадах широких громадянських свобод, забезпечення свободи вірувань. Члени товариства бачили різні шляхи досягнення свого ідеалу: це і державні реформи, і поширення освіти та проповіді християнської моралі, і особиста чесність обраного правителя. Дуже оригінально ро­зумів М. Костомаров федерацію як форму державного устрою. Це був не стільки союз на зразок штатів у Північній Америці, тобто політико-правової спільності, скільки подібний до племінної спорідненості до­би Київської Русі союз народів за близькістю мови, віри, звичаїв, тра­дицій, або, говорячи в сучасних термінах, цивілізаційної єдності. Чим характеризувалася омріяна демократами федерація? Спільністю (од­наковістю) законів про республіканський устрій, скасування кріпацтва, єдиною грошовою системою, узгодженою політикою у сфері зносин з іншими державами, спільним військом, спільними керівними органами влади президентом, конгресом.

На жаль, як і у випадку з Конституцією П. Орлика, ця політична програма не стала набутком українства "Книга буття ук­раїнського народу", яка існувала лише в рукопису, під час арешту кирило-мефодіївців була вилучена і на довгі роки лягла в архіви царської жандармерії.

В. Антонович, а згодом особливо Михайло Драгоманов (1841­1895 рр.) трактували політику уже як науку, що вимагає спеціаль­них відомостей, а саме: розуміння сил суспільності й уміння кори­стуватися ними, а не лише розробляти свої теорії. Політик мусить завжди наперед знати, за що і коли в тій чи іншій ситуації брати-

Тема 3     РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ 51ся, що реально можна здійснити в певний період. Саме це дає підстави вважати М. Драгоманова "батьком-засновником" ук­раїнської політології як науки, першим вченим-політологом у су­часному розумінні слова.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія