Л. Тупчієнко - Політологія - страница 33

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

До числа необхідних передумов боротьби за національний суве­ренітет М. Грушевський відносив і морально-політичну готовність нації до такої боротьби, а саме впевненість у тому, що вона зможе викохати, виховати у своєму середовищі розумних, далеко­глядних державних діячів, які не доведуть її до краю загибелі своєю бездумною і неефективною діяльністю.

Будучи тривалий час державним і духовним лідером українсько­го народу, Михайло Сергійович ґрунтовно досліджував проблема­тику міжнаціональних, ширше міжнародних відносин. Саме йо­му належить відома політична максима тільки вільний союз

Тема 3    РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ 53вільних народів і моральний, і ефективний, жодному народу не дозволено будувати власне благополуччя за рахунок приниження і притиснення інших. А сталими міжнаціональні відносини можуть бути лише за умови взаємної вигоди, погодженості стратегічних планів свого розвитку. Самобутність нації, за Грушевським, не в виокремленості і замкнутості, а в її здатності, бажанні, небоязні йти на контакт, на взаємовигідний компроміс з іншими націями, не в претензії на якісь спеціальні історичні права і привілеї для захисту своєї самобутності, що неминуче веде до конфліктів, а в захисті її повагою та інтересом до чужої самобутності.

Для сучасної України, народ якої з такими жертвами і потугами звільняється від пут тоталітарного режиму, особливо актуальні за­стереження вченого про колосальну інерційну силу віджилих політичних механізмів, про те, що в запасі у застарілих політичних інститутів є маса прийомів, щоб загальмувати хід суспільних змін, створити таку реальність, де бажані зрушення підмінюються "по­значеним рухом на місці", де уряд, "зробивши крок вперед, зазви­чай боковим рухом, намагається повернутись на стару позицію".

Бачити і розуміти реальні умови життя, як би не підстьобували події, як би не нетерпілося підштовхнути хід політичного часу і в усьому спиратися на народ як основну рушійну силу такою ба­чив позицію політолога і політика М. Грушевський.

Для нього було аксіомою дотримання в політиці моральних норм, принципів, настанов. Через це він однозначно виступав про­ти всілякого роду "таємниць мадридського двору", засекреченості парламентської діяльності, обстоював прозорість політичної діяль­ності, що забезпечувало б контроль за нею з боку громадськості, довір'я мас, які були б добре поінформовані про інтереси і плани політиків. Сьогодні з власного історичного досвіду ми вже добре знаємо, що саме схильність більшовиків до всеохоплюючої засе-креченості політичної діяльності привела до сталінської диктатури.

Особливо корисними і для наших днів видаються міркування М. Грушевського про практику політичної діяльності, її технології, типи політиків. Так, у політичній полеміці він закликав критикувати політичний курс, підходи, принципи політика, а не його персону, достоїнства чи вади своїх супротивників та опонентів.

З властивими йому іронією і сарказмом вчений розвінчував політиків-утопістів, які закликали народ до непотрібних страждань

54 і жертв в ім'я нездійснених ідеалів, та політиків-циніків, які, парази­туючи на сьогоденних матеріальних нуждах мас, готові поставити на карту майбутнє народу.

Як реальний, діючий політик М. Грушевський добре знав, що до­тримуватись на практиці моральних принципів дуже і дуже непро­сто (нерідко це траплялося і в його особистому житті, сповненому безліччю випробувань і політичних боїв). Особливу трудність він вбачав у тому, що політична боротьба завжди несе в собі велику спокусу на аморальні прийоми противника відповідати тим же. Як ніхто знаючи гірку і славну, драматичну і героїчну історію свого на­роду, вчений застерігав від цієї спокуси особливо українців. Адже їм рідко щастило мати сильних політичних лідерів, спроможних ут­риматись від цієї спокуси, на долю яких випадали політичні дво­бої з суперниками, які не переймалися високими моральними принципами. А тому з очевидним задоволенням М. Грушевський цитував стародавній афоризм: "... краще бути переможеним підлою зброєю противника, ніж перемогти підлою зброєю".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія