Л. Тупчієнко - Політологія - страница 34

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Свою брошуру "Наша політика" автор надрукував у Львові 1914 р. Вчитайся в заключні рядки цієї праці, наш сучаснику, і ти матимеш цілісне уявлення про морально сильну політику, якої так бракує нині: "Мати можливість вести політику реальну, у кращому сенсі слова, є ідеалом кожного практичного політика. Практична політи­ка не забава, не "річ ради речі", вона ставить своїм завданням служити новому життю народу, добуваючи йому нові ресурси для розвитку його матеріальних і духовних сил, для просування шля­хом благополуччя, сили і щастя. Ніякий практичний політик не за­хоче робити зі свого народу, з свого суспільства мученика ідеї, розпинати його на хресті якоїсь абстрактної теорії, поступатися йо­го живими реальними інтересами заради якоїсь доктрини... Вести таку реальну політику, у найвищому значенні цього слова, це оз­начає здобувати дійсні реальні цінності своєму народові, не дося­гаючи їх ціною народної честі і гідності чи зрадою основним заса­дам народного життя, не платячи за досягнення в одній поступка­ми в інших сферах народних інтересів".

Є вагомі підстави розглянути в цій темі, присвяченій українській політичній думці, і погляди видатного вченого-економіста Михайла Туган-Барановського (1865-1919 рр.). Він народився на Слобожан­щині, закінчив Харківський університет, був і вважав себе ук-

Тема 3     РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ 55раїнцем за походженням (іронізуючи, нагадував про татаро-мон-гольське іго на наших землях як пояснення свого не зовсім ук­раїнського прізвища), ніколи не поривав зв'язків з рідним краєм, зрештою, відмовившись від пропозиції ввійти до Тимчасового уря­ду в Петрограді, поїхав у Київ, де був міністром фінансів Централь­ної Ради і одним з фундаторів Української Академії наук. У без­крайніх степах України він і завершив свій життєвий шлях, як пи­сали сучасники, "десь поблизу Вапнярки".

Перше, що привертає увагу в політичних ідеях М.Туган-Бара-новського, це несхибне і послідовне дотримання принципу: "У природі все що завгодно, над чим ми маємо владу, може служи­ти нам засобом, і тільки людина і з нею будь-яка розумна істота є мета в самій собі". Пояснюючи своє розуміння цього кантівсько­го постулату, наш земляк писав: "Відкиньте вчення про абсолютну цінність людської особистості і всі демократичні вимоги нашого часу виявляться пустим базіканням". Тому головним завданням своїх досліджень він вважав знайти такі форми політичного ус­трою суспільства, ті економічні, соціальні, духовні передумови і ме­ханізми, які б сприяли розвитку вільної особистості.

Даниною моді тих часів (кінець ХІХ початок ХХ ст.) було виз­нання таким суспільством соціалізму, але М. Туган-Барановський уточнював: не соціалізм Оуена, Прудона, Фур'є чи Маркса, а соціалізм, де держава має механізми, які перешкоджають кон­солідації надмірної влади "у верхах", а отже і придушенню, пригніченню, обмеженню свободи особистості: цими механізмами вчений вважав кооперацію і місцеве самоврядування.

Якщо в літературі того часу (а певною мірою у нас і досі) коопе­рацію розглядали лише як господарський механізм, то Туган-Бара-новський розкрив її значення як основи і поля формування гро­мадянських якостей вільної особистості, т. б. як політичного засобу. Кооперація, підкреслював учений, демократизує уклад життя, при­щеплює універсальні навички самоуправління, підвищує ступінь са­мостійності і незалежності працівника, а також підвищує його гро­мадянську компетентність і що особливо важливо допомагає позбутися одвічного страху простої людини перед незрівнянною могутністю держави.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія