Л. Тупчієнко - Політологія - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Своєрідним "полігоном" випробування і відпрацювання ук­раїнської політичної думки стали визвольні змагання 1917-1921 рр.

58 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологія

Насамперед відзначимо, що могутня хвиля національного підне­сення яскраво висвітила величезне розмаїття політичних поглядів, концепцій, підходів, що панували серед основних політичних сил в Україні. На жаль, ми досі не маємо науково достовірної картини того, чому Україна виявилася не готовою саме в ідейно-політично­му плані до самостійного державотворення, які причини зумовили відсутність єдності, навіть глибоку внутрішню суперечливість політичних програм, що посилювало розкол всередині українсько­го народу, котрий лише починав себе усвідомлювати як єдину історичну, соціальну, етнічну і культурну спільність. Дискусії про­довжувалися особливо з набуттям Україною державного суве­ренітету і супроводжувалися великими труднощами та втратами перших років незалежності.

Напевно можна твердити лише те, що відсутність єдиної національної ідеї, державницької концепції і політичної волі була однією з вирішальних причин поразки української народної рево­люції 1917-1921 рр.

А тепер спробуємо проаналізувати основні ідейно-політичні течії, що існували в українському суспільстві тієї пори, і оцінити їх як з точки зо­ру історичних умов початку XX ст., так і з позицій сьогодення.

Як відомо, визнаним лідером українського національно-визволь­ного руху був Михайло Грушевський - послідовний і переконаний прихильник самобутності української історії та незаперечного права народу на своє соціальне і національне визволення. Однак шляхи і способи всебічного розкріпачення українства він розглядав у кон­тексті боротьби за демократичну Росію, що відкриє - через авто­номію для України - шлях до визволення українського народу. Майже річне існування Центральної Ради під проводом Грушевсько-го було позначено вичікуваннями, сподіваннями, дискусіями довко­ла цієї ідеї. І тільки жовтневий переворот у Петрограді переконав ук­раїнського лідера у необхідності шукати власний національний варіант визвольного руху, а однозначне несприйняття української суверенної державності більшовицьким керівництвом Росії породи­ло історичний IV Універсал Центральної Ради, проголошений всього за тиждень до кривавої розправи муравйовців у Києві.

Зрозуміло, при всьому високому авторитетові М. Грушевського його позиція не була панівною серед керівництва Центральної Ра­ди. Більше того, маючи у своєму складі представників кількох де-

Тема 3     РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ 59сятків різних політичних партій, вона так і не змогла об'єднатися довкола найголовніших питань політичної боротьби. Особливої складності українському національно-визвольному рухові додава­ла наявність ідейно-політичної течії націонал-комунізму, число при­хильників якого в українському суспільстві зросло навіть після по­разки національної революції. В основі цієї концепції лежали ідеї комуністичної перебудови суспільства, цілковитого національного визволення України, створення суверенної Української держави.

Для появи і поширення цієї течії були вагомі причини як об'єктивного, так і суб'єктивного плану. Майже повний параліч ос­новних сфер суспільного життя, слабкість, незрілість і розкол ук­раїнського демократичного руху породжували у багатьох як вихід сподівання на комуністичну ідею і співпрацю з більшовика­ми. Але водночас при всій широті і апологетиці цієї віри така позиція об'єктивно зруйнувала єдиний фронт боротьби за са­мостійність України, зіграла на руку більшовицькій верхівці з її це-нралізаторсько-шовіністичною політикою. Як результат фізична загибель авторів і носіїв цієї ідейно-політичної течії, збереження і посилення підневільного стану України тепер уже в радянсько-більшовицькій тоталітарній системі.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія