Л. Тупчієнко - Політологія - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

B Л.С.ТУПЧЕНКО Політологія

В Україні політології відверто не пощастило. Маючи багату і три­валу традицію політичних ідей, таких видатних національних політичних мислителів, як Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Пи­лип Орлик, Григорій Сковорода, Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, В'ячеслав Липинський та ін., Україна познайомилася з політологією лише наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Постановою Держ-комітету з науки і техніки СРСР 1988 р. в номенклатуру спеціально­стей наукових працівників було внесено такі: теорія і історія політичної думки, політичні інститути і процеси, політична культура й ідеологія, політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку. Через п'ять років політична наука стала вивчатися в усіх вищих навчальних закладах України (бакалаврський цикл).

1. Формування наукового уявлення про політику її об'єкт та

предмет

Для визначення предмета політології важливе значення має з'ясування того, що таке політика, її природа та сутність як спе­цифічної сфери життя суспільства. Термін "політика" (від грецько­го поліс місто-держава і самоврядування в ньому) уперше ви­користав Аристотель в однойменному трактаті у значенні "дер­жавні й громадські справи". Відомий учений XVIII ст. Ю. Кржанич так писав про політику: "З усіх мирських наук найблагородніша і всім пані це політика або королівська мудрість. І з усіх (наук) во­на найбільш гідна королів та їхніх радників".

Ще в часи античності сформувалася думка про те, що політика це діяльність, спрямована на досягнення суспільного блага та справедливості. Однак одні (Платон) вважали політикою те, що служить на загальну користь, інші (Аристотель) вбачали у політиці діяльність, яка дає благо одним за рахунок слабших. Іншими сло­вами, політика має відношення до розподілу ресурсів і повнова­жень, яких у суспільстві на всіх і кожному ніколи не вистачає. То ж не випадково в наші дні зберігається (на побутовому рівні) по­лярність в трактуванні політики від "уміння жити разом" до "відмивання дочиста надзвичайно брудною водою".

Варто звернути увагу і на деякі інші підходи до визначення сут­ності політики. Вона, на думку багатьох сучасних дослідників, є

Тема 1   ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ПОЛІТОЛОГИ, II ФУНКЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ ормою ризикової діяльності, своєрідної гри з непередбачуваним результатом, де учасники виборюють один в одного можливість визначати характер і поведінку влади. А це означає, що політична наука виходить за межі класичного детермінізму, який формулює свої "неминучі закономірності", передбачувані результати.

Нагадаємо, що саме марксистське "матеріалістичне розуміння історії", засноване на ньютонівській класичній механіці, підпорядкову­вало її (історію) єдиним незмінним закономірностям і спрямовувало у наперед задане русло - до комунізму. Але з часом, саме - із почат­ком ХХ ст., подібні уявлення віджили спочатку у природознавстві, де на зміну регулярності, причинності й зворотності почали входити ви­падковість, складність і незворотність. Поступово ці нові уявлення пе­рейшли і в соціальні та гуманітарні науки. Але, як відомо, природни-чонаукова і соціально-філософська картини світу не повністю тотожні. Складність, нелінійність, випадковість, незворотність реалізуються у суспільній сфері через людську свободу, її вибір. Саме людина як діючий суб'єкт робить історичний процес складним і нелінійним. Звідси ризик у політиці виступає не лише як діяльність, що супроводжується соціально небезпечними заняттями, але і як діяльність, пов'язана з ефектом невизначеності. Так, політичні вибори набувають сенсу лише тоді, коли їхній результат не визначений наперед.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія