Л. Тупчієнко - Політологія - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Коли йдеться про з'ясування об'єкта політики, важливо також вия­вити його структуру. У даному разі йдеться про політику як суспільне

74 явище або про суспільство як об'єкт політики. Суспільство ж являє со­бою надзвичайно складну систему, яка включає в себе економічну, соціальну, політичну і духовну сфери. І в кожній з них проявляється і знаходить своє відображення політика, в тому числі і у взаємодії да­ного суспільства з іншими та з природою.

Тож політику розрізняють за критерієм спрямованості на внутрішню і зовнішню, які взаємодіють між собою. При цьому перша обумовлює характер, зміст, засоби, методи і соціальну спрямованість другої. Але і зовнішня політика в окремі періоди може не тільки активно впли­вати на внутрішню, але й вносити в характер останньої істотні корек­тиви. Так, наприклад, прагнення СРСР до світового панування зму­шувало державу невпинно розвивати військово-промисловий ком­плекс, стримуючи розвиток цивільного виробництва, обмежуючи ре­алізацію соціальних програм, які проголошувались серцевиною внутрішньої політики, що, зрештою, ослабило радянське суспільство, підірвало довіру до політики держави взагалі.

За сферами суспільного життя розрізняють економічну політику, соціальну політику, власне політику і культурну політику або політику в сфері духовного життя. В економічній політиці, як правило, виокрем­люють за галузевим критерієм політику в галузі промисловості, транс­порту, фінансів, аграрну, приватизаційну, інвестиційну і т. д. Відповідно і в кожній з галузевих політик є кілька складових.

Економічна політика це сукупність наукових положень, цілей, політичних засобів і практичних заходів, за допомогою яких забезпе­чується урегульованість і порядок соціальних процесів та відносин, умов матеріального суспільного виробництва, спільної праці. Під її (економічної політики) впливом відбувається взаємодія між владою і громадянами, між державою і суспільством. Наше повсякденне жит­тя, наше власне становище залежить від розміру заробітної плати і рівня цін, податків та квартплати, від прибутків, інфляції тощо. Зміст економічної політики і зводиться до регулювання цих показників, щоправда, залишається питання: в який спосіб і за рахунок чого, чо­му віддати перевагу підвищенню зарплати чи зменшенню податків, збереженню стабільності національної грошової одиниці чи збільшенню грошової маси в обігу. Важливо пам'ятати, що різниця в підходах до вирішення цих питань зумовлюється як об'єктивними обставинами (рівень розвитку економіки, умови конкретної країни і конкретного часу), так і суб'єктивними факторами (інтереси паную-

Тема 4     ПОЛІТИКА ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 75чої верхівки, панівного класу, політична кон'юнктура). Тому так важ­ливо в економічній політиці визначити і послідовно дотримуватись стратегічної мети - формування і розвитку динамічної та ефектив­ної економічної системи. Як досягти цього, існує чимало програм і шляхів. Назвемо лише основні.

Одним з перших, хто привернув увагу політики до економіки, був Адам Сміт (1723-1790 рр., автор праці "Дослідження про при­роду і причини багатства народів"). Добробут народу, твердив англійський учений, породжується підвищенням продуктивності праці, яку, у свою чергу, зумовлює поділ праці. А для нормально­го функціонування економіки необхідний взаємозв'язок умов та факторів виробництва і готових продуктів, їх координація, що за­безпечує ринок, заснований на конкуренції. Тут виживають лише ті виробники, які постачають споживачам те, що вони бажають. Звідси ж висновок Сміта: якомога більше свободи ринковій еко­номіці, ніяких обмежень конкуренції.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія