Л. Тупчієнко - Політологія - страница 47

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Карл Маркс (1818-1883 рр.) підійшов до визначення економічної стратегії з іншого боку. У праці "Капітал" він зробив детальний аналіз капіталістичної економіки і дійшов висновку, що конку­ренція, приватна власність на засоби виробництва і зумовлена нею додаткова вартість ведуть до руйнування і економіки, і суспільної системи взагалі. Щоб уникнути цього, т. б. анархії і хаосу ринку, не­обхідно усуспільнити засоби виробництва, ввести планове госпо­дарювання. Але капіталізм не може здолати свої передумови. То­му його необхідно насильно зруйнувати завдання, яке може вирішити тільки соціалістична революція.

Цю тезу про неможливість капіталістичної економіки своїми си­лами вийти з безперервних криз, масового безробіття та інфляції обстоював і Джон Кейнс (1883-1946 рр.) Але він, на відміну від Маркса, вбачав вихід не в революції, а у активному втручанні дер­жави в економіку, збільшуючи державні витрати, знижуючи подат­ки, що веде до розширення зайнятості і підвищення купівельної спроможності населення.

І все ж ідея регульованої економіки, ставши модною і пошире­ною у 30-40 рр. XX ст., не стала панівною. її часто звинувачували у тому, що рано чи пізно обмеження вільного ринку і конкуренції приведе до диктатури. "Ринок, писав один з найпопулярніших учених Заходу, Нобелівський лауреат Ф.А. фон Хайєк (1899-1984

76 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіярр.), це єдиний доступний спосіб одержати інформацію, яка дає змогу індивідам судити про порівняльні переваги того чи іншого застосування ресурсів...передова цивілізація зобов'язана своїм існу­ванням якраз розвиткові духу індивідуалізму".

Правда, історичний досвід не виправдав повністю таких сподівань на ринок з його досконалою конкуренцією: насправді при цьому існують переваги для великого виробництва, уклада­ються таємні угоди для обмеження конкуренції, що веде до моно­полії. До того ж ринок нерідко дає збої в тому, що стосується дов­гострокового господарського розвитку, незадовільно забезпечує концентрацію зусиль на перспективних напрямах науково-технічного прогресу, розвитку фундаментальних наук. Тому втру­чання держави, її економічної політики стають неминучим супут­ником ринкових відносин. При цьому держава утримує під своїм контролем частину галузей економіки, то звужуючи, то розширю­ючи державний сектор, але завжди зберігаючи вплив на основні сфери виробництва.

У цьому зв'язку доречно буде сказати про виняткову важливість економічної політики в умовах України, т. б. обґрунтованої стратегії соціально-економічного розвитку, чітких цілей та орієнтирів, пріори­тетів цієї політики, в цілому національних інтересів країни. Ось уже понад 15 років продовжуються дискусії з цих питань, розглядаються на найвищому державному рівні програми, але істотних зрушень як у рівні розвитку економіки, так і в рівні життя основної маси населен­ня не відбувається. Це означає, що політичним силам, котрі панують сьогодні в Україні, якщо вони мають дійсно національно-державні устремління, слід критично оцінити власний і зарубіжний досвід і ра­дикально змінити економічну стратегію і тактику, поставивши в центр уваги соціальні цілі: якість і тривалість життя, захист і поліпшення довкілля, соціальні гарантії і соціальну справедливість, збереження і примноження культурних і духовно-моральних цінностей з ураху­ванням традицій і національних особливостей країни.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія