Л. Тупчієнко - Політологія - страница 48

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Підсумовуючи, назвемо основні функції нашої держави в рефор­муванні економіки на сучасному етапі: створення законодавчих і пра­вових передумов для суб'єктів ринкової економіки (своєрідних пра­вил гри); пряме державне володіння і управління найважливішими секторами народного господарства, природними монополіями (обо­ронна промисловість, дорогоцінні метали, корисні копалини, вироб-

Тема 4    ПОЛІТИКА ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 77ництво алкоголю); розробка і проведення активної промислової та аграрної політики, участь в розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту через державний бюджет з допомогою таких важелів економічного регулювання, як податки, акцизи, мито, банківський процент, антимонопольний контроль, управління гро­шовим обігом; проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої на захист інтересів національного виробника, запобіган­ня втечі (витоку) за кордон національного капіталу і, нарешті, забез­печення соціальної спрямованості економічного розвитку.

Соціальна політика як складова частина політики держави має своїм об'єктом соціальні відносини, основною ланкою яких є міра соціальної справедливості. Головне завдання соціальної політики полягає у гар­монізації суспільних відносин, забезпеченні політичної стабільності і громадянської злагоди. Це досягається підтриманням відповідності між грошовими доходами населення і товарними ресурсами, створен­ням умов для вирішення житлової проблеми, задоволенням попиту населення на якість товарів і послуг, створенням бази для зміцнення здоров'я населення, зростанням його духовності, освіти і культури.

Соціальну політику, зазвичай, трактують як причинно-зумовлену, ситуаційну за формою і орієнтацією діяльність з організації безпеки людей, котрі прагнуть реалізувати свої інтереси і задовольнити по­треби. Спираючись на закони і нормативно-правові акти, структури органів державного управління, соціальна політика має створювати передумови для адаптації людей до мінливих у часі та просторі умов життєдіяльності і тому знаходить своє практичне втілення у соціальній роботі, а не в деклараціях і заявах, не підкріплених кон­кретними заходами соціальної допомоги і підтримки населення. А це означає, що змістом цієї політики є врахування інтересів і потреб суспільних, національних, вікових і статевих груп населення, щоб втілювати, формулювати їх у завдання соціальної політики. Звідси два складових взаємодіючих елементи соціальної політики: науково-пізнавальний і практично-організаційний.

Перший, відображаючи рівень наукової обґрунтованості соціаль­ної політики, формулює її мету і загальний напрям розвитку соціальної сфери, її інфраструктури, стратегію соціальної роботи. У свою чергу остання з її розгалуженою структурою управління і ши­рокою мережею центрів соціальної допомоги населенню справляє зворотний активний вплив на соціальну політику.

78 Що ж до практично-організаційної складової соціальної політи­ки, то вона полягає у безпосередньому здійсненні стратегічних за­вдань соціальної політики. Мається на увазі різнобічна організа­торська діяльність органів державного управління системою соціальних служб і робота з населенням по виконанню завдань соціальної політики. А саме: раціональний поділ праці, оптимальне використання сил і засобів, способів стимулювання якісного вико­нання завдань, створення чи зміна необхідних організаційних структур, доведення до виконавців завдань, визначення їхніх функцій, повноважень, відповідальності, ресурсів і засобів, роз'яс­нення сенсу і соціальної значущості виконання завдань, коорди­нація зусиль і дій виконавчих структур, перевірка ходу виконання завдань, оцінка діяльності виконавців і формулювання висновків для наступної діяльності.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія