Л. Тупчієнко - Політологія - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Церква, хоч і необхідна державі, все ж існувати може тільки будучи самостійною, не підкоряючись нікому, окрім Бога. З точки зору інте­ресів держави діяльність церкви зводиться в широкому сенсі до вихо­вання особи: визначення мети її життя, прав і обов'язків, вміння кори­стуватися першими і дотримуватись других у досягненні означеної мети життя. Отже, держава, якщо вона хоче мати підтримку релігії, змушена з необхідністю узгоджувати свої дії з церквою.

За століття розвитку державно-релігійних відносин склалися три їх типи: перетворення держави на центр релігії, підпорядкування держави церковним установам, союз держави з церквою.

80 З чого виходить Українська держава у визначенні своєї політики щодо релігії? Засад для цього є кілька. По-перше, в нашому суспільстві десятиліття насаджувався і панував войовничий атеїзм. Сьогодні ситуація змінилася законодавчо (у Конституції України) закріплена свобода віросповідання, відроджуються релігійні грома­ди, культові установи, створені і функціонують релігійні навчальні заклади. По-друге, в Україні існують декілька релігій (найбільш по­ширене православ'я з трьома церковними центрами митро­полією московського патріархату, київським патріархатом і автоке­фальною українською церквою, греко-католицька, католицька церкви, іудаїзм, іслам, протестантизм), відносини між якими не­суть на собі значний тягар ворожнечі в минулому. По-третє, світо­вий досвід має дві основні форми взаємовідносин держави і церк­ви: американську, за якої усі релігійні общини (від маленької гру­пи до чисельної конфесії) мають однакові права, і західноєвро­пейську, де поряд зі свободою віросповідання держава підтримує найбільш авторитетну (масову) церкву: в Італії католицьку, в Греції православну, в Швеції лютеранську і т. д. Тому правиль­ним буде сказати, що українські владні структури ще перебувають у стані пошуку власної моделі державно-церковних відносин. А церква, якщо дотримуватись заяв її чільних представників, прагне бути вірною своїй місії єднання і примирення віруючих.

У тісних і водночас дуже непростих відносинах перебуває політи­ка з культурою і мораллю, що відображає культурна політика дер­жави, про яку мова йтиме у наступних темах, як і про зовнішню політику та геополітику.

Слід відзначити, що розвиток суспільства викликає до життя нові сфери і напрями політики. Серед них особливо важливого значен­ня набуває екологічна політика система заходів, здійснюваних державою з метою збереження довкілля і захисту природи. Відо­мо, що Україна зазнала величезних втрат економічних, політич­них, особливо тяжких людських в результаті аварії на Чорно­бильській атомній електростанції. Серйозної шкоди довкіллю за­вдає нинішня економічна криза, а властиве періоду первісного на­громадження капіталу руйнування природи загрожує перетворен­ню на пустелю і руїни значних територій колись родючого і квіту­чого краю. Водночас екологічна проблема актуалізується у всьому світі технічний і технологічний прогрес руйнує природний ба-

Тема 4     ПОЛІТИКА ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 81ланс, стає безпосереднім чинником зростаючого числа природних і техногенних катаклізмів і катастроф.

Екологічна політика набуває все більшої ваги і значення в суспільстві, її реалізація потребує вдосконалення законодавства, серйозного фінансування, створення природозберігаючих техно­логій, політичних рішень як на національному, так і на регіональ­ному та глобальному рівнях.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія