Л. Тупчієнко - Політологія - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Щоправда, у масовій міфології існує свій образ політика - героя, який бореться з переважаючими силами зла, невтомно дбає про ща­стя народу. Якщо він не дбає і не страждає, значить - продався мож­новладцям. А оскільки від 1985 р. люди в Україні уже бачили багать­ох політиків, які претендували на звання героїв, а життя ставало все гіршим і гіршим, то реальні політики a priori оцінюються негативно

Тема 4     ПОЛІТИКА ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 83

 (тим більше, що у матеріальному плані їх важко віднести до бідних і страждущих). Через це і політика сприймається українцями переваж­но не як корисна суспільна діяльність, а як сфера панування найо-гидніших пристрастей, обману, корисливості і особистої вигоди.

Тому політики часто маскуються під господарських керівників, управлінців ми, мовляв, не політики. Але насправді це теж політики, бо адміністратор, управлінець, чиновник, бюрократ не­одмінні учасники політичного процесу, їхня головна функція ви­конувати вказівки політиків, реалізовувати ті цілі, які останні (політики) поставили від імені своїх виборців.

Дещо інша функція у політичного радника пропонувати політичним лідерам і чиновникам різні варіанти рішень з аналізом їхніх можливих позитивних і негативних наслідків. Якщо політик служить народу (чи його частині), то радник служить політику, йо­го завдання створити інтелектуальну обстановку, яка дає змогу політику краще виконувати свої функції. Зачаровані увагою до своїх персон з боку населення і засобів масової інформації, політи­ки нерідко ігнорують те, що пропонують радники, покладаючись на власне "чуття" або здоровий глузд. У тому й специфічна роль радника, щоб показати політику межі можливого, роз'яснити, яку ціну доведеться заплатити за ті чи інші його вчинки (або бездіяльність). При цьому, однак, радник має уникати "захоплен­ня" своїм професіоналізмом, оскільки у політиці, крім розуму, діють емоції, інтуіція, які є у політика.

Особливо важлива роль у політиці належить незалежним екс­пертам, функція яких аналізувати політичні події, що відбувають­ся, з точки зору науки, піднявшись при цьому над інтересами ок­ремих соціальних груп. Маємо визнати: таких в сучасній Україні дуже мало, бо непросто політологам подолати свою ідеологічну (матеріальну) залежність від влади, партії чи фінансової структури. А структур, які б давали змогу існувати незалежним експертам, у нас вкрай мало (якщо вони взагалі існують).

Є ще й така політична професія ідеолог. У буденній свідомості іде­ологів сприймають як людей видатних засновників політичних док­трин і течій (Конфуцій, Будда, Локк, Маркс, Ленін, Мао Цзе-дун), але є в будь-якому суспільстві робота і для "звичайних" ідеологів. Саме вони дають ту чи іншу оцінку політичним подіям, інколи протилежну. Але це не є "помилкою" чи злим умислом. Справа в тому, що в гу-

84 манітарній сфері всі істини відносні, як різними є їхні носії. І політики-ідеологи зобов'язані надати цьому розмаїттю політичних думок і по­зицій єдиної спрямованості. Важливо також подолати негативне сприйняття у нашому суспільстві самого слова "ідеологія", яке пород­жене багаторічним пануванням єдиної і безгрішної комуністичної іде­ології, яка виявилася багато в чому звичайною брехнею. Адже ідео­логія у її справжньому розумінні це система ціннісних соціально-зу­мовлених координат та критеріїв, в рамках яких і за якими і відбу­вається осмислення суспільством реальності. А без такого осмислення дійсності не може бути і політичної дії.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія