Л. Тупчієнко - Політологія - страница 55

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

- біхевіористську, що трактує владу як особливий тип поведінки одних суб'єктів (людей, груп), заснований на можливості зміни ними поведінки інших (людей, груп). Основна увага при цьо­му акцентується на мотивах поведінки людей у боротьбі за владу. Прагнення до влади оголошується домінуючою рисою людської психіки і свідомості, а здобуття влади - вихідним пунктом і кінцевою метою політичної дії;

- телеологічну, згідно з якою влада означає досягнення певних цілей, довільно визначених уявленням про владу;

- нормативну або легітимістську (від латинського lex, legis - закон) як систему норм, передусім правових, які або абсолютизують за­кон або ж визнають його як основну регулюючу норму;

- органістичну, де влада розглядається як особливий тип відно­син між правлячими і підлеглими, при цьому роль особи зво­диться до підтримки існуючої суспільної системи;

- реляціоністську, що характеризує владу як відношення між дво­ма партнерами, де один справляє визначальний вплив на дру­гого, а владні відносини проявляються у "протидії", "обміні ре­сурсами" або "розподілі сфер впливу";

- системну, в якій влада тлумачиться як формоутворююче відно­шення політичної системи, всі елементи останньої прямо чи опосередковано пов'язані з владою. "Ми можемо визначити

88 владу, писав один з авторів цієї концепції Т. Парсонс, як реальну здатність одиниці системи акумулювати свої "інтере­си" (досягти цілей, зупинити небажане втручання, навіяти при­хильність і повагу, контролювати власність і т. д.) в контексті си­стемної інтеграції і в цьому розумінні здійснювати вплив на різні процеси в системі". Інші представники системного підходу (К. Дойч) трактують владу як засіб соціального спілкування (ко­мунікації), що дає змогу регулювати групові конфлікти і забез­печувати інтергацію суспільства. Призначення політичної влади розв'язувати постійну суперечність між необхідністю порядку в суспільстві і багатоманітністю інтересів членів суспільства, яка породжує конфлікти;

- індивідуалістичну, прихильники якої розуміють владу як гру інтересів, особистих суперечностей між свободою одних і обме­женнями щодо інших;

- марксистську, як панування того класу, який володіє засобами виробництва, що дає йому можливість диктувати свою волю іншим, суспільству в цілому.

Досі ми вживали поняття "влада" у широкому значенні слова. За­собом здійснення і способом утвердження певної політики висту­пає політична влада. її можна визначити як здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність і поведінку людей, груп, класів за допомогою волі, авторитету, права, примусу, як ор­ганізаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики.

Одним з найважливіших проявів, найвищою формою політичної влади є державна влада. Вона, зрозуміло, виникає пізніше влади політичної (або влади взагалі, беручи за підставу не родо­племінний, а політико-територіальний принцип). Тобто, державна влада не визнає ніяких родових відмінностей населення, а закріплює його за певною територією і перетворює на своїх підда­них, а згодом на громадян. Отже, будучи владою політичною, державна влада має ряд відмінностей, що й виражають її сутність:

по-перше, вона суверенна, верховна, повна і неподільна у межах своїх кордонів;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія