Л. Тупчієнко - Політологія - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Адміністративно-силові засади влади це сукупність владних ус­танов, які забезпечують найважливіші функції життєдіяльності суспільства, національну безпеку. Сюди входять основні структури законодавчоївиконавчої і судової владиоргани внутрішніх

92 справ, служби безпеки, розвідки. Що ж до адміністративно-сило­вих ресурсів влади, то під ними найчастіше розуміють систему до­бору і розстановки кадрів, які володіють особливими професійни­ми якостями, оснащення владних установ новітньою технікою, за­ходи, що убезпечують владу і суспільство від дублювання та амбіційного суперництва силових структур, боротьба з корупцією.

Культурно-інформаційні засади влади включають в себе систему організацій, що акумулюють і зберігають культурний потенціал країни, засоби масової інформації і комунікації, системи одержан­ня і переробки розвідувальної інформації, міжнародні і національні комп'ютерні мережі.

Культурно-інформаційні ресурси влади це духовні цінності, знання, інформація, які завдяки новітнім системам їхньої обробки, аналізу й поширення, писав відомий американський політолог О. Тоффлер, "підкорили силу і багатство і стали визначальним фактором функціонування влади". Щоправда, вчений мав на увазі індустріально розвинуті, демократичні країни.

Специфічним джерелом влади може виступати і харизма (з грецької милість, благодать, божий дар, винятковий талант) визнаний авторитет правителя або культ особи керівника. Лідер такого типу часто стає національним героєм, символом країни.

Найважливішим атрибутом (ознакою) влади є законне право ви­робляти і здійснювати рішення, від яких залежить створення і роз­поділ цінностей, ресурсів і повноважень. А формами здійснення вла­ди виступають панування (підкорення одних груп іншими), політич­не керівництво і управління (ухвалення стратегічних і тактичних рішень, організація, регулювання та контроль їх виконання).

Є й інший критерій розрізнення форм політичної влади за го­ловним суб'єктом правління. Це (в історичній послідовності) ари­стократія, плутократія, теократія, олігархія, охлократія, тиранія, ти-мократія, монархія, демократія, бюрократія, технократія, автократія, партократія. Перша з них, аристократія, влада вибраних, достой­них, привілейованої знаті. Плутократія влада багатих, яка в наші дні дедалі більше проявляється у формі міжнародних організацій, фінансових магнатів, котрі диктують свою волю прихованими ме­тодами через групи впливу. Теократія влада церкви, олігархія влада небагатьох багатих, охлократія влада юрби, яка часто піддається впливові демагогів, стає деспотичною і веде до тиранії

Тема 5     ВЛАДА І ВЛАДНІ ВІДНОСИНИ 93

одноосібного деспотичного правління, встановленого в резуль­таті насильницького захоплення влади. Тимократія це особлива форма олігархії, за якою державна влада належить привілейованій з високим майновим цензом групі, часто військовим. Монархія

це єдиновладне (абсолютне чи конституційно обмежене) спад­кове правління однієї особи, тоді як демократія означає владу на­роду на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян. Порівняно новою формою політичної влади є бюрократія влада чиновництва, яка базується на доступі до таємної, стратегічно важ­ливої інформації, знанні технологій управління, груповій солідар­ності і організованості. її влада особливо посилюється в наші дні завдяки впровадженню комп'ютерних технологій, що багаторазо­во збільшують інформаційні ресурси чиновницького апарату. Тех­нократія являє собою владу технічних фахівців, що є наслідком на­уково-технічної революції і знаходить свій негативний вияв у про­никненні техніцистської ідеології у державну політику. З особливим статусом правителя у політичній системі пов'язана автократія влада особистості. Зміст і технологія влади завжди зв'язані з інте­лектом, політичною волею, авторитетом конкретних лідерів, які особисто відповідальні за успіхи і невдачі, долю держави. У цьому ж напрямі проявляє себе і масова свідомість, яка навіть у колек­тивних діях політичного керівництва формує для себе поклоніння або прокляття.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія