Л. Тупчієнко - Політологія - страница 6
- відносини між соціальними групами та організаціями, що виражають їхні інтереси, щодо влади і управління суспільними справами;
Тема 1 ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ПОЛІТОЛОГИ, II ФУНКЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ 11
- способи вираження і здійснення спільних інтересів і спільної волі, механізми регулювання та розв'язання соціальних суперечностей і конфліктів.
У багатоманітному світі політичного життя політична наука виокремлює свій предмет дослідження. Це - сутність і специфіка політики, зміст і структура політичної влади, політичні системи і режими, форми державного правління та виборчі системи, права і свободи людини, правова держава і громадянське суспільство, політична поведінка і політична культура, національні аспекти політики, міжнародні політичні відносини.
Зрозуміло, що політичні явища і політичні процеси, політичні відносини, які пронизують різні сфери життєдіяльності суспільства, не можуть бути змістовно проаналізовані лише зусиллями політології. Насамперед, вона спирається на загальні філософські категорії діалектики, філософське трактування об'єктивного і суб'єктивного у політиці, ціннісних аспектів влади. Дуже важливою для дослідження політики є соціологія, яка з'ясовує сутність соціальних інститутів та їхній вплив на владу, державу, політику взагалі. Особливо багато спільного у політичної науки з правовими дисциплінами, що інколи веде до їх ототожнення або підміни одних іншими. Так, і для юридичної науки, і для політичної одним з найважливіших питань є дослідження того, як зберегти політичне суперництво в рамках цивілізованого порядку. Але якщо правова наука вивчає формальні інституційні засади такого порядку, то політична наука досліджує реальні фактори "виробництва" порядку: інтереси, позиції, мотивації та цінності різних політичних груп. Про зв'язок політичної науки з історією та відмінності між ними дотепно висловився іспанський політолог Т. А. Гарсіа: "... Історик має справу з минулим часом. Він може спостерігати початок, розвиток і кінець суспільних формацій. Політолог, навпаки, не дивиться на історію, як на виставу, він сприймає її як дію. Його політичний аналіз, на відміну від аналізу історика, несе в собі свідому заінтересованість, з точки політичного проекту, який він хоче втілити в реальність. Об'єктивне джерело його утруднень полягає в тому, що він має оцінити реальний стан політичних ситуацій до того, як вони набудуть історичної форми, т. б. стануть незворотними". У зв'язку з цим слід звернути увагу, що політолог має справу з про-
12 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяцесами та відносинами, які лише складаються і не можуть бути повторені. Іншими словами, політика завжди "поїздка у незвідане", завжди експеримент.
Для розуміння специфіки предмета політичної науки істотне значення має виокремлення макро- та мікрорівнів політики. У першому випадку досліджуються політичні явища і процеси, які відбуваються в рамках основних інститутів влади і управління. У другому - описують та аналізують факти, пов'язані з поведінкою індивідів та малих груп у політичному середовищі. Але більш-менш достовірну картину політики дає поєднання згаданих рівнів дослідження.
Найбільш поширений погляд на політологію як на науку політики, яка включає в себе історію, теорію та технологію політики. Деякі вчені пропонують ділити політологію на теоретичну та прикладну, виокремлюючи як нову складову — політичний менеджмент, під котрим розуміється наука і мистецтво політичного управління, а конкретніше — розробка і здійснення стратегічних цілей і тактичних установок, механізмів впливу управлінських державних структур, законодавчої і виконавчої влади на розвиток суспільства.