Л. Тупчієнко - Політологія - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Як же влада набуває легітимності, т. б. як відбувається її легіти­мація? Це відбувається головним чином через процедуру гро­мадського визнання влади, що забезпечує добровільне підкорен­ня їй, згоду, політичну підтримку або виправдання примусу, вико­ристання сили для здобуття слухняності і покори громадян владі. Про легітимність влади можна судити по тому, який рівень приму­су застосовує влада для здійснення своїх рішень, наявні чи відсутні спроби повалення уряду, якого розмаху набувають прояви грома­дянської непокори, а також з результатів виборів, референдумів і т. д. Однак легітимність влади не означає її правового оформлен­ня. Для цього існує поняття "легальність", т. б. встановлена і гаран­тована владою юридично оформлена її законність. Легалізація (узаконення) влади виражається в акті про успадкування престо­лу, в законі про вибори парламенту, президента тощо. Таким чи­ном, легітимність (законність) влади - це ступінь визнання її гро­мадянами, їхня віра в законність існуючого режиму.

М.Вебер визначив три основних типи набуття владою легітим-ності. Один він назвав традиційним пануванням, інакше кажучи, визнання того, що влада завжди була законною - така традиція. Вона проявляється у владі старійшин, владі вождя племені, монар­ха або султана.

!нший виникає на базі харизми (від грецького charisma - божий дар) - віри у виняткові здібності правителя, у таку його якість, яка не лише вирізняє його серед інших, але і дарована йому згори або вроджена. Суть справи не стільки у наявності харизми у лідера, скільки у визнанні її підлеглими та послідовниками. Вождь-хариз-матик через це не обмежений ніякими нормами чи правилами, навпаки він прагне підірвати основи існуючого ладу (згадаємо не­щадну критику царської влади російськими радикалами чи більшовицькі звинувачення на адресу Тимчасового уряду) і водно­час мусить постійно демонструвати свою харизму (яскравий при-

100 ЛСТУПЧЕНТО Політологіяклад поведінка Адольфа Гітлера). Що ще важливо для ро­зуміння харизматичного типу панування, так це постійна потреба демонстрації "великих" діянь вождя, які приносять успіх, перемогу (тут можна згадати "сталінський план перетворення природи", лікування хвороб ідеями "чучхе" (корейського вождя) і, нарешті, лінгвістичні та хронологічні "відкриття" "батька всіх туркменів").

Нарешті, легальний або раціонально-бюрократичний спосіб легіти­мації влади це такий тип, який грунтується на добровільному виз­нанні встановлених правових норм панування і підкорення, де для всіх один володар закон. А виконувати ці правила покликана бюро­кратія чистий тип легального панування. Якщо йти далі за М. Вебе­ром, то слід зняти негатив у сприйнятті цього терміну буденною свідомістю. На думку вченого, бюрократи це спеціально навчені, компетентні чиновники, які повинні підкорятися тільки службовому обов'язку, мати чітку службову ієрархію та компетенцію, працювати за вільним вибором і згідно зі спеціальною кваліфікацією, постійно одер­жувати грошову винагороду, розцінювати свою службу як головну професію, прагнути кар'єри, не приватизовувати посаду і дотримува­тись службової дисципліни.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія