Л. Тупчієнко - Політологія - страница 65

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Дещо інакше виглядає проблема легітимності влади у тих країнах, де відбувається перехід від одного суспільного устрою до іншого до того ж в умовах становлення суверенної державності, як це має місце в сучасній Україні.

102 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологія

Розпочнемо з того, що наша країна стала суверенною в результаті саморозвалу СРСР і краху комуністичної соціальної системи. Це відкрило шлях до легітимного самовизначення Української держа­ви. Проте було у цієї переваги одне "але", а саме: українська неза­лежність не була результатом масового національно-визвольного руху, який породив би потужну соціальну енергію, достатню для зламу старої командно-адміністративної системи. Перші демокра­тичні вибори 1990 р. замість оновлення влади завершилися форму­ванням дивного сімбіозу партноменклатури і національно-патріотич­них сил, який і закріпився у владі. У принципі не відбувся перехід влади до нових людей, вірус некомпетентності вразив всі її органи, примусові функції (основа старої влади) були вилучені від функцій влади (данина демократії), а тим часом позитивні стимули активної і раціональної діяльності людей ще не "запрацювали". До того ж, як пережиток минулої епохи, зберігалася закритість політики і невиз­наченість громадянина через відсутність (невизнання) інституту при­ватної власності. Все це вело до згасання суспільної енергії, певно­го охолодження суспільства, що зробило його вразливим для криміналу і мафіозних структур. Адже раніше виконання владних рішень трималося на страхові перед тюрмою чи навіть розстрілом (за сталінщини), згодом із страху позбутися партквитка і, отже, всього, що він давав можливість побудувати кар'єру, мати доступ (часто неконтрольований) до розподілу ресурсів, повноважень і привілеїв. З крахом влади КПРС це зникло. За часів командно-адміністративної влади номенклатура чітко знала і відчувала, що можна, а що ні. З переходом до нових владних відносин тих, хто має владу, мало що стримує. У свою чергу безкарність п'янить і весь час хочеться "долити". З'явилося беззаконня, масовими стали роз­бої, злочини проти майна і людини. Влада в суверенній Україні, на яку стільки покладалося надій, поступово віддалилася від народу і, спираючись на ожилі прагнення українців мати власну державу, звелася до своєрідного держбуду, зайнялася самовлаштуванням і самозабезпеченням. На жаль, бракувало духовного авторитету, відданості ідям, історичній справі, що сприяло б перетворенню дер­жавної влади на вольовий центр країни.

Перед країною, яка щойно здобула державну незалежність, з'явилася (у 1993-1994 рр.) реальна загроза втратити останню і за­знати непоправної національної катастрофи. Утримати Україну в

Тема 5    ВЛАДА І ВЛАДНІ ВІДНОСИНИ 103стані стабільності і виробити та реалізувати політику виведення країни із стану системної кризи ці вимоги стимулювали суспільну потребу у державності, патріотизмі, моральності та ду­ховності, неодмінного вироблення національної ідеї. Поступово, шляхом проб і помилок, через конституційну угоду між Верховною Радою і Президентом України влада вийшла на етап вироблення і прийняття Основного Закону держави (червень 1996 р.).

Конституція України визначила базові засади, координати і орієнтири формування нової політико-економічної системи. Ство­рено передумови для того, щоб функціонування та розвиток дер­жави і суспільства не залежали від політичних орієнтацій партій чи окремих діячів. Вичерпно окреслено відносини держави й грома­дянина, їхні права та взаємні обов'язки. Встановлено граничні межі втручання держави у життя суспільства та окремої особи. Діяльність державних інститутів та відносини між ними введено у конституційне русло. Суспільство, держава вийшли на новий век­тор соціального поступу від тоталітаризму до демократії, багато­манітності форм господарювання та власності, політичного плю­ралізму. Україна вийшла на арену міжнародного співробітництва як суверенна держава, що прагне миру, рівноправності і взаємопо­ваги у відносинах з іншими країнами.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія