Л. Тупчієнко - Політологія - страница 68

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Життєдіяльність політичної системи проявляється у процесі вико­нання нею своїх функцій. Основними серед них є:

- вияв, узагальнення та реалізація інтересів суб'єктів політики че­рез представницьку систему політичної влади, через діяльність різних політичних інститутів та організацій;

- визначення політичного курсу, мети, завдань суспільства, у т. ч. і політичної системи;

- мобілізація і розподіл сил, ресурсів, повноважень, спрямовані на стабілізацію політичних процесів, інтеграцію всіх елементів суспільної структури;

- легітимація, т. б. досягнення певного ступеню відповідності ре­ального політичного життя офіційним політичним та правовим нормам, адже саме легітимна політична система є авторитет­ною і ефективною;

- політична соціалізація, т. б. включення індивідів у політичне жит­тя, завдяки чому відтворюється політична система, зберігають­ся політичні цінності та цілі політичної системи, наступність у політиці, а також формуються політична свідомість і політична культура особи.

Для розуміння суті і призначення політичної системи ще раз на­гадаємо центральну проблему, яка стоїть перед нею: забезпечен­ня цілісності і сталості суспільства. Ці стани не даровані природою

108 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіялюдському суспільству, швидше навпаки їх дотримання щораз піддається загрозам і тому постійно вимагає спеціальних зусиль та рішень. Тож політична система у сучасному суспільстві виступає не стільки як механізм закріплення раз і назавжди суспільного поряд­ку, що склався, а як спосіб виробництва суспільного порядку. Є і певний критерій нормального чи ненормального функціонування політичної системи це величина співпадіння чи розриву між пре­тензіями (вимогами) і можливостями. Там, де вони співпадають, там політична активність сходить нанівець, де ж між ними з'яв­ляється максимальний розрив, політичне життя перетворюється у неконтрольований хаос. Звідси потреба політичної системи мати в своєму резерві засоби "м'якого регулювання" претензій (вимог) та їх інституціоналізації у формі законних представницьких вимог. У літературі для пояснення цієї обставини існує поняття "проміжної зони", т. б. середовища, яке знаходиться між громадянським суспільством, звідки надходять вимоги і потреби, і політичною си­стемою, де вони перетворюються на політичні рішення.

Тут важливо мати на увазі специфічну роль цього середовища саме тут акумулюється, концентрується розсіяна і мозаїчна інфор­мація, що стосується проблем, потреб і тривог суспільства. Не кож­на з них може бути почутою і перекладеною на "мову" політики, т. б. рішень, ухвал, законів і дій. Для цього необхідно, щоб за про­блемою чи вимогою стояв більш-менш організований суб'єкт, спроможний справляти вплив, передавати відповідну інформацію до політичної системи. Саме у цій ланці ховається відповідь на пи­тання: буде політична система суспільства розвиватися поступово, спадково, еволюційно чи зазнає зривів і катастроф.

Особлива роль у політичній системі належить всім інститутам соціального життя, кожний із яких посідає в ній цілком певне місце і характер та взаємодія яких зумовлені властивостями системи як цілого. Звідси їх певна (відносна) самостійність. Так, апарати мо­жуть підніматися над державою і перетворюватися на пануючу над нею бюрократичну силу. Ця тенденція і досі не подолана, напри­клад, у нашій країні, а демократичні вивіски над новими установа­ми лише приховують бюрократичну сутність їхньої діяльності та взаємовідносин з державою і суспільством.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія