Л. Тупчієнко - Політологія - страница 70

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Частина учених, особливо у постсоціалістичних країнах, наполя­гає на поєднанні названих вище підходів, але домінуючим є підхід, згідно якого типи політичних систем класифікуються за різними за­садами і критеріями, серед яких особливого значення надається кількості учасників політичного процесу, характеру та спрямова­ності ідеології, цінностям політичної культури, т. б. переважаючим стає цивілізаційний підхід. Користуючись ним, індійський політолог П. Шаран, посилаючись на Г.А. Алмонда, описує такі типи політич­них систем: англо-американський, тоталітарний, континентально-європейський.

Для першого типу характерними є: багатоціннісна політична культура, яка спирається на раціональний розрахунок, узгод­женість та експериментування, глибока диференціація політичних інститутів та їх функцій, чітко виражена бюрократизація, поділ влад, висока стабільність.

Політичні системи тоталітарного типу зовні виглядають од­норідними, але їх цінності визначаються не добровільно, а під при­мусом. Тут відсутні громадські організації, панує надмірна цент­ралізація влади.

Що ж стосується третього типу політичних систем (до них дослідник відносить Францію, Італію, Німеччину), то тут спос-

Тема 6     ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА 111терігається еклектичність політичної культури (суміш старих тра­дицій та англо-американських впливів), нестабільність (особливо політична) розвитку.

Інший дослідник, француз М.Дюверже, виділив наступні типи політичних систем: ліберально-демократичний, соціалістичний, кон­сервативно-диктаторський, традиційна монархія. С. Айзенштадт (ФРН) запропонував детальнішу класифікацію політичних систем: примітивні, патримоніальні імперії, кочівні або завойовницькі імперії, міста-держави, феодальні системи, централізовані бюрократичні імперії і сучасні системи, останні поділяються на демократичні, авто­кратичні, тоталітарні та слабкорозвинуті політичні системи.

Кожна з наведених вище типологій має свої достоїнства і вади. Тож правильним буде застосовувати кожну з них, маючи на увазі вказані вище застереження.

А щоб ефективніше використовувати поняття політичної системи для аналізу політичної діяльності, доцільно звернутися ще до однієї категорії, а саме категорії "політичний режим". У літературі існує думка про їх тотожність (М.Дюверже, М.Хагонян та ін.). Однак пе­реважаючою є інша точка зору, а саме: політичний режим дає уяв­лення про систему методів державної влади, способи голосуван­ня та прийняття рішень, інших елементів, які сприяють формуван­ню політичної влади і утворюють її.

Іншими словами, політичний режим конкретизує типологію політич­них систем. Не випадково, ще Платон і Аристотель говорили про пра­вильні і неправильні форми правління. Г. Моска уже на початку ХХ ст. зробив спробу виробити наукову базу типологізації політичних ре­жимів. Згідно з його підходом можна виділити такі їх типи: аристокра­тично-авторитарний, аристократично-ліберальний, демократично-ав­торитарний та демократично-ліберальний. Один з перших ук­раїнських політологів В.Липинський виділяв три типи політичних ре­жимів: демократія з республікою, охлократія з диктатурою та класо-кратія з правовою монархією. Але подібні типологізації, відбиваючи національну специфіку, швидше були умоглядними схемами, ніж на­уковим висновком з реального політичного процесу.

Минуле століття (ХХ ст.) вмістило в собі безліч політичних ре­жимів і водночас "звело" усе це розмаїття по суті до двох типів демократичних (демократія досягає свого розквіту) і антидемокра­тичних (саме в ці роки вони досягли свого апогею).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія