Л. Тупчієнко - Політологія - страница 73

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Для країн перехідного періоду принципово важливо зрозуміти (визнати), які є режими, як вони співвідносяться. Звідси можна зробити висновок як, звідки і куди відбуваються переходи від одного режиму до іншого.

Щодо демократії, то Р. Даль довів, що вона не є реальністю, це іде­ал, образ. У дійсності є плюралістична взаємодія різних інститутів як ви­раження інтересів основних політичних груп і можливість демокра­тично ухвалювати рішення. Історично склалася така ієрархія типів політичних режимів: демократія тоталітаризм аристократія (автор Хуан Ленн). Причому більшість держав авторитарні, менше з то­талітарним режимом, ще менше демократичні.

Але тричленка не охоплює розмаїття режимів. Дехто намагався ввести "інституційний плюралізм", "гуляш-соціалізм", "пом'якше­ний тоталітаризм", а прижився "посттоталітаризм".

Не підтвердився прогноз (сподівання) на прямий перехід від то­талітарного режиму до демократії. Тому вводяться критерії оцінки (визначення) режимів:

- ступінь плюралізму (у політиці і в економіці);

- спосіб мобілізації (екстенсивний інтенсивний):

- спосіб здійснення лідерства (тип лідера).

Тож за тоталітаризму відсутні як плюралізм, так і автономні від дер­жавного втручання сфери. Цей режим стає способом життя, а не ли­ше політичним режимом. Домінує ідеологія як фактор легітимації ре­жиму, вона визначає і мобілізує через інституційну систему дуже по­тужних інститутів репресивного і пропагандистського характеру.

Діють як екстенсивний, так і інтенсивний способи мобілізації, пер­ший виявляється в уміння організувати, а другий покликаний пробудити ентузіазм. Цей режим вимагає не лише підкорення, а й відданості. Через це тут сильна інституціоналізація, процедурно оформлена, узгоджена система дій керівництва (тобто здійснення лідерства) за цього режиму, як правило, харизматичного типу, а

116 Л. СТУПЧІЄНКО Політологіяне з опорою на Конституцію і правові засади, хоча вони існують, але для громадян, а не для вождів.

Авторитаризм як тип політичного режиму якісно відрізняється від тоталітаризму і від демократизму, хоча зовні дуже подібний до обох і сприймається і як той, і як інший. Тут широке поле для плюралізму (на базі інститутів громадянського суспільства): приватна власність, недер­жавні утворення, політичні партії, опозиція. Є сфери, до яких не втру­чається держава. Ти можеш не погоджуватися з цим режимом, але не можеш виступати проти нього відкрито (за тоталітаризму щодня де­монструй відданість йому, за демократії говори, що хочеш, і роби теж, лише не переступай закон). Ідеологія тут існує, але не в артику-льованому вигляді. Щодо способів мобілізації, то екстенсивний тут розвинений слабо, а інтенсивний зовсім не працює. Стиль керівництва, способу його здійснення відзначається відкритістю, а от­же і можливістю поєднання різних елітних груп (за тоталітаризму їх формування відбувається у закритому режимі, за цілком номенклатур­ними критеріями).

3. Політична система сучасної України

Ще 15-20 років тому тут панував (щоправда, дещо ослаблений) тоталітарний режим. У нас існувала єдина і обов'язкова для всіх ідеологія-марксизм-ленінізм, будь-яке інакомислення жорстоко ка­ралося. Формально в СРСР, до якого входила і Українська РСР, існувала Конституція, яка була ухвалена 1936 р., т. б. в період ма­сових репресій. Влада формувалася шляхом виборів, але за одно­значним вибором Комуністичної партії, яка виступала ядром всіх державних, громадських організацій, керувала всіма напрямами суспільного життя. Від кожного громадянина, починаючи з дитячо­го віку, вимагалися відданість і підтримка режиму. Усі прояви життєдіяльності, у т.ч. і приватне життя, суворо регламентувалися і контролювалися. Жорстокі, криваві засоби утвердження тоталіта­ризму зруйнували існуючу соціальну структуру, розірвали тра­диційні суспільні зв'язки. Упродовж десятиліть легально і організо­вано здійснювався систематичний терор.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія