Л. Тупчієнко - Політологія - страница 75

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Тема 7    ДЕМОКРАТІЯ. ВИБОРИ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ 119

Не випадково, мабуть, такий політик, як У. Черчілль, висловився про демократію як про "поганий спосіб правління, якщо не мати на увазі, що інші ще гірші".

І все ж фактом залишається те, що зрілість чи розвиненість, про­гресивність сучасних політичних систем пов'язують саме з демо­кратією. А С. Хантінгтон, відомий своїми працями з цивілізаційних проблем, назвав прихід ряду країн до демократії глобальним про­цесом. Відомо також, що становлення суверенної держави Україна теж розцінюється (розглядається) і пов'язується саме з демократи­зацією українського суспільства. Все це зумовлює постійний і гли­бокий інтерес політичної науки і практики до проблем демократії.

Насамперед відзначимо, що сучасна політологія використовує термін "демократія" у кількох значеннях.

У своєму первісному значенні воно означало форму правління, за якої ухвалення політичних рішень здійснюється прямо безпосе­редньо усіма громадянами. Цю форму називають прямою демо­кратією або демократією участі.

Форму правління, де громадяни здійснюють своє право не осо­бисто, а через своїх представників, обраних ними і відповідальних перед ними, теж називають демократією представницькою або плюралістичною.

У літературі демократією називають також форму правління, де влада більшості реалізується у рамках конституційних обмежень, які мають на меті гарантувати меншості умови для здійснення пев­них індивідуальних і колективних прав (свобода слова, вірос­повідання тощо). Це ліберальна або конституційна демократія.

Нарешті демократією називають політичну або соціальну систему, яка ставить за мету звести до мінімуму соціальні та економічні відмінності членів суспільства. Дану форму прийнято називати соціаль­ною демократією. Є й інші трактування терміну "демократія". Тобто не може бути якого б то не було однозначного його тлумачення.

І насамперед слід з'ясувати, чи демократія є формальним фено­меном, тим більше вона притаманна лише капіталізму чи ця фор­ма супроводжує суспільство на різних етапах його розвитку, отже, виступає цивілізаційною ознакою?

Наступне питання: демократія притаманна лише західній (євроат­лантичній) цивілізації чи вона являє собою універсальний феномен і загальнолюдську цінність?

120 Важливо також зрозуміти походження загальнолюдських ціннос­тей: вони від самого початку є такими чи набувають універсально­го характеру під впливом або в результаті експансії Західної (євро­атлантичної) цивілізації? Нарешті, настільки співпадає глобальний (всепланетний) процес модернізації (у тому числі і демократизації) з вестернізацією уподібненням незахідних суспільств європейсь­кому еталону? З'ясування порушених питань має винятково важ­ливе значення для розуміння природи і сутності демократії, адже ці основні проблеми і навіть моделі (пряма, представницька, кон­ституційна) були сформульовані ще в добу античності.

Так, уже Аристотель розрізняв демократію у вигляді нічим необ­меженої влади більшості і демократію як владу більшості у межах закону. Середньовічні общини, цехи, гільдії були нічим іншим як опорою демократії зародком громадянського суспільства, де індивіди діють самочинно, розв'язуючими своїми силами власні проблеми. А революції Нового часу (починаючи з Французької), виступаючи під гаслами свободи, рівності і братерства, громлячи абсолютизм, насправді через своєю революційність зруйнували такі цінності громадянського суспільства, як вільна політична са­модіяльність, автономія і самоорганізація.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія