Л. Тупчієнко - Політологія - страница 76

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Очевидно подібні процеси відбувалися і на українських землях. Щоправда, була тут і відмінність. У західноукраїнському краї абсо­лютизм остаточно так і не знищив елементи місцевого самовряду­вання, тож після революції 1848 року вони швидко відродилися. На українських територіях, які опинилися під спікетром московського царя, реформи Петра І і Катерини ІІ насильницькими методами (ліквідація магдебурзького права міст, земських установ, поголов­не закріпачення) надзвичайно посилили владу держави над суспільством. Винятковий бюрократизм різних видів і повне відсто­ронення нації від будь-якої участі у державних справах таким стало політичне життя в Російській імперії. Більшовицька рево­люція, проголосивши "царство свободи і рівності", насправді озна­менувалася надмірним централізмом і новим, ще небаченим в історії підкоренням суспільства державі, всіх сторін суспільного життя всюдисущому оку центра.

Звідси можна зробити висновок: демократія, яка зародилася в Греції у стародавні часи, за рабовласницького устрою, не обмежи­лася одним районом і однією суспільною формацією. Навпаки, во-

Тема 7    ДЕМОКРАТІЯ. ВИБОРИ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ 121на своєрідно проявилася у середньовічну добу і у Нові часи, то змінюючи додемократичні форми правління, то виступаючи попе­редником монархії, імперії, абсолютизму.

Ще суперечливіша доля демократії у минулому, XX ст. Якщо XIX ст. ознаменувалося у багатьох країнах Європи розквітом лібераль­ної "демократії свободи", то XX ст. позначене тяжкими поразками і відступами демократії мільйонні маси, які виступили на політичній арені, виявилися більше зацікавлені у "демократії рівності", ніж у свободі. Враховуючи цю обставину, А. Токвіль, Р. Арон однозначно говорять про демократію як про відсутність соціальної нерівності, як суспільство безладної мішанини людей найрізноманітнішого походження. Ця "наукова" теза про демокра­тизацію суспільства як усунення відмінностей у ньому сприй­мається масами як вимога фактичної, тобто матеріальної рівності.

Однак освічена людина уже розуміє, що така демократія (фак­тична рівність) неможлива за визначенням, оскільки ігнорує кар­динальну природну нерівність людей. До того ж якби хтось спро­бував запровадити фактичну рівність, він неминуче змушений був би вдаватись до свавілля, беззаконня, безперервних суспільних пертурбацій, щоб час від часу втискувати від природи неоднако­вих людей у "прокрустове ложе" рівності. Особливо виразно і жор­стоко це продемонстрував більшовицький експеримент рево­люція і соціалістичне будівництво в СРСР.

Однак це аж ніяк не говорить на користь того, що демократія за­перечує принцип рівності. Вона визнає його у значенні рівності можливостей, а не однаковості індивідів. Саме такий підхід "штов­хає" кожного на якомога повнішу реалізацію своїх можливостей, що з одного боку, посилює відповідальність особи за свою життєву долю, а з другого виступає гарантією принципу рівності.

Свобода ж немає об'єктивних (матеріальних) гарантій. Вона стає потрібною, але на певному рівні життя і культури, і до цього рівня ма­си мають "дорости", а доти вони легко поступаються свободою на ко­ристь прагнення до матеріального достатку. Про це обґрунтовано пи­сав ще півтора століття тому К. Маркс: людина "... має їсти, пити і одя­гатися, перш ніж займатися наукою, мистецтвом, філософією і політи­кою." Але уже в XX ст., з розвитком масової освіти, дозвілля, станов­ленням "суспільства споживання" в індустріально розвинутих країнах усе більше людей прагнуть самоутвердитися і самореалізуватися у

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія