Л. Тупчієнко - Політологія - страница 78

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Вітчизняний і зарубіжний досвід показує, наскільки загрозливим для суспільства є застосування критерію економічної рентабельності (а це одна з вимог ринкового господарства, яке засноване на ринково-са­модіяльному способі життя) до таких сфер, як наука, культура, освіта. Цілком зрозуміло, що без підтримки держави ці та інші галузі духов­ного виробництва і зв'язана з ними інфраструктура просто щезли б.

Отже, з одного боку, демократія вимагає утвердження ринкових відносин і згортання державної опіки, з другого нестримний економічний лібералізм спроможний за багатьма показниками відкинути суспільство назад і тим самим найнесподіванішим чином звузити соціокультурну базу демократії. Показовий у цьому відно­шенні парадокс нашого часу: Україна значно відстає від так званих розвинутих країн за власне економічними та технологічними кри­теріями, але ще й далі зберігає за собою першість за критеріями розвитку "людського фактора" рівня освіти, професійної підго­товки, культури населення.

До цього слід додати, що в наших умовах обґрунтоване, вмоти­воване втручання держави може запобігти стихійному запозичен­ню чи неконтрольованому впливу західних зразків на суспільну мораль, культуру, мінімізувати загрозу національній ідентичності українського народу.

124 Таким чином, демократія, будучи продуктом елінсько-римської (європейської) культури, уже в XX ст. набуває статусу загально­людської цивілізації. Однак на цьому шляху доводиться врахову­вати такі важливі обставини: наскільки широкою є соціально-еко­номічна база процесу демократизації і наскільки політична демо­кратизація співставна з соціокультурним плюралізмом і терпляча щодо шанованих у даному суспільстві традицій.

Тому сьогодні у політичній науці переважає уявлення про демо­кратію не лише як про власне політичний інститут (чи систему інститутів), але і як про більш комплексне явище, що включає в се­бе культурний, соціально психологічний та ідеологічний аспекти.

Прихильники різних концепцій тим не менше одностайні у тому, що демократія характеризується рядом спільних (загальних) ознак. Це:

- визнання народу джерелом влади, сувереном у державі, оскільки саме народу належить установча, конституційна вла­да в державі, він обирає своїх представників і може періодич­но змінювати їх, має право брати безпосередню участь у роз­робці та ухваленні законів шляхом референдумів;

- рівноправність громадян: демократія передбачає як мінімум рівність виборчих прав громадян;

- підкорення меншості більшості при ухваленні рішень та їх вико­нанні;

- виборність засадничих (основних) органів державної влади.

Однак утвердження демократичних принципів не є простим лінійним процесом, за підйомом, як правило, настає послаблення "хвилі демократизації". Так і сучасні процеси демократизації не слід розуміти як завершення політичних змін у світі. Найбільш ймовірно, що частина країн відступить назад, а сам демократич­ний процес піде далі, набувши при цьому інших форм.

Як було показано, немає і не може бути досконалої демократії, але вона найкраща і найгуманніша з усіх досі відомих форм правління. Цілком очевидна відносність, часова і просторова, обме­женість парламентаризму, системи представництва, загального виборчого права та інших атрибутів демократії. Вона не спромож­на раз і назавжди вирішити всі проблеми, що стоять перед суспільством. Однак це не може бути достатньою підставою для втрати віри у демократію. Вона виступає швидше за все своєрідною

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія