Л. Тупчієнко - Політологія - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

14 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіядосвідом і які, отже, можуть і повинні забезпечити розв'язання кон­кретних практичних завдань.

Але згодом у політичній науці поширився інституціональний підхід, за якого основна увага зосереджувалася на аналізі політич­них інститутів, їх суті, місця, ролі, причин виникнення і зламу. На­решті, як реакція на зневагу цих підходів до особистісних аспектів політики, головні зусилля політологів зосередилися на розробці різних теорій і вивченні реальної поведінки людей так званий біхевіористичний підхід. В його рамках сформувалися політико-психологічний, політико-соціологічний та політико-економічний підходи, які робили акцент то на вивчення процесу прийняття політичних рішень, то на аналіз впливу соціального середовища на формування політичних переконань і установок, то на пояснення політичної поведінки раціональним прагненням людей шляхом обміну благами і діяльністю з іншими добиватися задоволення особистих потреб. Та з часом саме завдяки поведінковому аналізу емпіричним шляхом було доведено необхідність врахування абст­рактних теорій, понять про сутність політики, влади, норм та ідей справедливості, обов'язку, свободи. Це зумовлено, на думку провідних політологів, самою природою політичної дії, яка завжди поєднана з орієнтацією на благо суспільства і тому обов'язково пе­редбачає необхідність для діючого політичного суб'єкта вибирати ті чи інші цінності. Більшість сучасних учених, які працюють в галузі дослідження політики, зійшлися на визнанні принципу "методо­логічного індивідуалізму". Він полягає у визнанні за кожним дослідником права використовувати ті методи, які він вважає найбільш продуктивними для даного випадку, але за неодмінного визнання того, що будь-який метод має передбачати використан­ня доступних для перевірки фактів і логічних правил висновків.

У зарубіжній політології однією з сучасних методологій виступає також функціональний аналіз, який передбачає аналіз взаємозв'яз­ку між політичною системою і суспільним середовищем, внутрішнього функціонування політичної системи, умов її збере­ження і пристосування.

Досить популярним виявився також системний аналіз, згідно з котрим політична сфера життя являє собою сукупність певним чи­ном упорядкованих політичних взаємодій у даному суспільстві, за допомогою яких відбувається вольовий розподіл цінностей.

Тема 1   ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ПОЛІТОЛОГІЇ, II ФУНКЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ 15

Саме ці два методи системний аналіз у поєднанні з функціональним виявили обмеженість емпіричного підходу і внесли в політологію концептуальну основу пояснення політичних явищ і процесів як теоретичну засаду вивчення політики взагалі.

Одним з найдавніших методів пізнання політичних явищ і водно­час найбільш поширеним у наші дні виступає порівняльний або компаративний, який дає змогу встановити у співставленні двох (або більше) політичних об'єктів того, в чому вони подібні або за якими ознаками ці порівнювані об'єкти розрізняються. Особливо важливо, що сучасні компаративні політичні дослідження можуть охоплювати десятки і навіть сотні порівнюваних об'єктів з викори­станням як якісних підходів, так і новітніх математичних і кіберне­тичних засобів збору і обробки інформації.

Вітчизняна політологія, поступово освоюючи ці методи, широко спирається на діалектику як сукупність законів і принципів, що трактують політичні явища в єдності і боротьбі протилежностей, у постійному розвитку та оновленні. Останнім часом у політиці все активніше застосовується синергетичний метод, який досліджує політику через аналіз притаманних їй властивостей відкритості, самоорганізації, випадковості, асиметричності структур, нерегуляр­ності, нестабільності та нелінійності. Узагальнюючи різні підходи до цієї проблеми, французький дослідник Р.-Ж. Шварценберг називає такі типи аналізу у політичній науці: марксистський, системний, функціональний та кібернетичний. Будучи різні за світоглядними засадами, вони передбачають дослідження політики як цілісного суспільного феномена. їх, ці методи, об'єднує також установка на об'єктивне відображення реальності.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія