Л. Тупчієнко - Політологія - страница 82
Інформаційна революція, яка охопила світ, створила нові можливості для участі громадян в інформаційному обміні, а отже істотно впливає і на політичні процеси. Так, завдяки кабельному телебаченню стає можливим двосторонній зв'язок — споживач може читати газету, робити покупки, влаштовувати свої фінансові справи, замовляти з бібліотеки і читати книги, виконувати письмові завдання і складати іспити. Навіть більше — глядачі можуть висловлювати свою думку під час опитування громадської думки, а технічні засоби дають змогу моментально підбивати підсумки і оголошувати результат.
Деякі дослідники через це називають ЗМІ засобами загальної демократизації суспільства, оскільки при цьому відкриваються нові можливості для вирішення місцевих проблем, для зміни представницької демократії "демократією участі", скорочується можливість централізованого контролю з боку держави. В окремих публікаціях навіть вживається спеціальний термін для позначення згаданого явища — "теледемократія". Без сумніву в цьому є раціональне зерно.
Однак не варто і переоцінювати значення і роль новітніх засобів телекомунікацій, пам'ятаючи, як і з якою метою вони використовувалися. Ось показовий приклад. У жовтні 1980 року телекомпанія NBC запропонувала телеглядачам подзвонити (після теле-дебатів республіканця Рейгана і демократа Картера) і висловитися щодо шансів на перемогу кожного з них. Підрахунок 727-ми тисяч телефонних дзвінків зафіксував подвійну перевагу Рейгана. Але... час трансляції теледебатів був зручний для жителів західних штатів, де Рейган мав більше прихильників, у містах було більше симпатиків
130 Картера, але через пробки на АТС звідти було важче дзвонити, ніж з сільської місцевості. Вартість дзвінка становила 50 центів, що знижувало бажання найбідніших верств населення, які підтримували демократів, брати участь у опитуванні.
І ще одне зауваження — "теледемократія", набуваючи форму однозначних відповідей на наперед заготовлені запитання, виключає таку важливу стадію для визначення ставлення до події, як обговорення — від учасника вимагається лише натиснути певну клавішу зі словом "так" чи "ні", без будь-якого аналізу та обдумування. Тут уже присутнє щось із тоталітарної системи, коли громадянину нав'язується певна оцінка, до того ж заснована не на розумі, а на емоціях.
У зв'язку з цим вкажемо на таку специфіку впливу ЗМІ, як політичне маніпулювання, т. б. приховане управління політичною свідомістю і поведінкою людей, щоб примусити їх діяти (або не діяти), всупереч їхнім інтересам. Ґрунтується така діяльність, як правило, на неправді і ошукуванні з певною корисливою метою. Зауважимо, що цей спосіб соціального управління має ряд переваг, порівняно з силовими і економічними методами, а саме — він здійснюється приховано, не спричиняє прямих жертв і крові, не потребує прямих затрат для підкупу чи нейтралізації супротивників. Арсенал політичного маніпулювання практично необмежений. Тут і пряме підтасовування фактів, і замовчування небажаної інформації, і поширення брехні та наклепів, а також такі "тонкі" прийоми, як використовування напівправди, ярликів, непривабливих ракурсів показу, евфемізмів (мовне маніпулювання).
Особливого розмаху така діяльність набуває за тоталітарного або авторитарного режимів. Досить нагадати, що в СРСР під страхом жорстокого покарання не дозволялося говорити про голодомор 1932-1933 рр., а натомість таким діячам світової культури, як Л.Фейхтвангер і Ромен Ролан, тут було створено такі умови, що вони всупереч правді писали і говорили що в СРСР немає голоду. А геніальний П.Тичина, щоб вижити у трагічні роки, змальовував їх словами: "О прекрасний час, неповторний час. Неповторний, невмирущий...".