Л. Тупчієнко - Політологія - страница 82

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Інформаційна революція, яка охопила світ, створила нові можли­вості для участі громадян в інформаційному обміні, а отже істотно впливає і на політичні процеси. Так, завдяки кабельному телеба­ченню стає можливим двосторонній зв'язок споживач може чи­тати газету, робити покупки, влаштовувати свої фінансові справи, замовляти з бібліотеки і читати книги, виконувати письмові за­вдання і складати іспити. Навіть більше глядачі можуть вислов­лювати свою думку під час опитування громадської думки, а технічні засоби дають змогу моментально підбивати підсумки і ого­лошувати результат.

Деякі дослідники через це називають ЗМІ засобами загальної де­мократизації суспільства, оскільки при цьому відкриваються нові можливості для вирішення місцевих проблем, для зміни представ­ницької демократії "демократією участі", скорочується можливість централізованого контролю з боку держави. В окремих публікаціях навіть вживається спеціальний термін для позначення згаданого яви­ща "теледемократія". Без сумніву в цьому є раціональне зерно.

Однак не варто і переоцінювати значення і роль новітніх засобів телекомунікацій, пам'ятаючи, як і з якою метою вони використову­валися. Ось показовий приклад. У жовтні 1980 року телекомпанія NBC запропонувала телеглядачам подзвонити (після теле-дебатів республіканця Рейгана і демократа Картера) і висловитися щодо шансів на перемогу кожного з них. Підрахунок 727-ми тисяч теле­фонних дзвінків зафіксував подвійну перевагу Рейгана. Але... час трансляції теледебатів був зручний для жителів західних штатів, де Рейган мав більше прихильників, у містах було більше симпатиків

130 Картера, але через пробки на АТС звідти було важче дзвонити, ніж з сільської місцевості. Вартість дзвінка становила 50 центів, що зни­жувало бажання найбідніших верств населення, які підтримували демократів, брати участь у опитуванні.

І ще одне зауваження "теледемократія", набуваючи форму од­нозначних відповідей на наперед заготовлені запитання, виключає таку важливу стадію для визначення ставлення до події, як обго­ворення від учасника вимагається лише натиснути певну клавішу зі словом "так" чи "ні", без будь-якого аналізу та обдуму­вання. Тут уже присутнє щось із тоталітарної системи, коли грома­дянину нав'язується певна оцінка, до того ж заснована не на ро­зумі, а на емоціях.

У зв'язку з цим вкажемо на таку специфіку впливу ЗМІ, як політичне маніпулювання, т. б. приховане управління політичною свідомістю і поведінкою людей, щоб примусити їх діяти (або не діяти), всупереч їхнім інтересам. Ґрунтується така діяльність, як правило, на неправді і ошукуванні з певною корисливою метою. Зауважимо, що цей спосіб соціального управління має ряд пере­ваг, порівняно з силовими і економічними методами, а саме він здійснюється приховано, не спричиняє прямих жертв і крові, не по­требує прямих затрат для підкупу чи нейтралізації супротивників. Арсенал політичного маніпулювання практично необмежений. Тут і пряме підтасовування фактів, і замовчування небажаної інфор­мації, і поширення брехні та наклепів, а також такі "тонкі" прийо­ми, як використовування напівправди, ярликів, непривабливих ра­курсів показу, евфемізмів (мовне маніпулювання).

Особливого розмаху така діяльність набуває за тоталітарного або авторитарного режимів. Досить нагадати, що в СРСР під страхом жор­стокого покарання не дозволялося говорити про голодомор 1932-1933 рр., а натомість таким діячам світової культури, як Л.Фейхтвангер і Ро­мен Ролан, тут було створено такі умови, що вони всупереч правді пи­сали і говорили що в СРСР немає голоду. А геніальний П.Тичина, щоб вижити у трагічні роки, змальовував їх словами: "О прекрасний час, неповторний час. Неповторний, невмирущий...".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія