Л. Тупчієнко - Політологія - страница 86

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

У даній темі будуть розглянуті вибори як один із способів фор­мування державної влади, як найпоширеніший механізм створен­ня органів та інститутів влади. Сьогодні важко знайти країну, в якій не проводились би вибори до органів політичної влади. Але да­леко не всі вибори можна вважати демократичними. Тож спочат­ку варто з'ясувати, як же відрізнити демократичні вибори від не­демократичних. Ця проблема особливо актуальна для України, де останнім часом у суспільстві багато нарікань саме на недемокра­тичність виборів. Натомість вибори президента у 2004 р. своїм дра­матизмом, тривалістю і результатом виразили складність утверд­ження демократії в Україні.

Насамперед відзначимо, що тип виборів залежить від характеру політичного режиму в даній країні. За умов авторитарного режиму всі основні рішення про склад депутатів, зміст передвиборчих програм ух­валюються наперед політичним керівництвом країни (хунтою, олігархією, монопольною партією тощо). Кандидати, як правило, вис­тупають анонімно як представники правлячих партійно-державних структур, а не виборців. За тоталітарного режиму справжня суть ви­борів прихована ідеологічними ярликами, застосовуються безальтер-нативні форми демократії, що створюють ілюзію всенародної підтрим­ки, що ще донедавна спостерігалося в Україні. Прихований від більшості населення механізм виборів полягав у тому, що, не дивля­чись на наявність формального права виборчої ініціативи трудових колективів і формального права вибору, реальне право виборчої ініціативи, а відповідно і вибору кандидатів було у партійної бюро­кратії. Але формально юридично ця практика відійшла в минуле.

136 Для нашої країни, де демократичний режим ще не має глибокого коріння, де активно діють антидемократичні сили, реальністю є посту­повість переходу колишнього режиму до нового за умов періодичної втрати підтримки населення. Саме в цей час конкуруючі сили звика­ють до атмосфери демократичних виборів, а опозиція від критики і звинувачень переходить до вироблення навиків та смаку майбутньої роботи у владі та управлінні. Тривалість цього періоду, як показує досвід багатьох країн, охоплює десятиліття, кілька поколінь, серію де­мократичних виборів. Поспішність, яка диктується бажанням одразу перейти до демократії, як свідчить той же досвід, нерідко веде до швидкого відновлення авторитаризму, одягненого у псевдодемокра­тичні шати. У цій ситуації кожні по-справжньому демократичні вибори є невеличким, але необхідним кроком на важкому і тернистому шля­ху становлення демократичного ладу. Він набуває форм правової дер­жави і громадянського суспільства, де рівного розвитку набувають держава, суспільство і особа. У таких суспільствах вибори виступають реальним механізмом формування політичних еліт, дають можливість громадянам впливати на офіційний політичний курс відповідно до своїх потреб. Отже, вибори до органів влади тут виступають легітим­ними каналами взаємодії офіційних і неофіційних суб'єктів за умов вільного волевияву громадян.

Зрозуміло, що характер виборів залежить і від того, представників до якого органу обирають на них. Найбільш поширені вибори до за­конодавчих органів (парламентів)та до регіональних і місцевих пред­ставницьких органів влади. Дедалі частіше практикуються вибори керівників виконавчої влади (президента у США та Франції, губер­наторів, префектів там же, ще недавно голів місцевих адміністрацій в Україні). Рідше, але застосовується принцип виборності у формуванні органів судової влади суддів, судових засідателів, присяжних. Також розрізняють вибори загальні і місцеві, чергові і до­строкові. При цьому демократизм виборів проявляється у постійному вдосконаленні виборчої системи, тобто порядку організації і прове­дення виборів, закріпленого у юридичних нормах та практиці.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія