Л. Тупчієнко - Політологія - страница 89

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Команди кандидатів розрізняють за чисельністю, масштабами своїх проектів та дій, але вони, водночас, мають більш-менш однакову структуру, побудовану за ієрархічною ознакою. На чолі перебуває керівне ядро, куди входять координатор, керівник виборчого штабу, його заступник, керівники секторів (напрямів). Сюди відносяться фінансова структура, служби безпеки та довірених осіб, юрист, медик, технічні представники, які забезпечують діяльність організаційного яд­ра. Окремі групи становлять фахівці, що виконують конкретні завдан­ня (зв'язок з засобами масової інформації, органами влади, гро­мадськістю, забезпечення транспортом тощо), а також безпосередні виконавці поточних завдань керівників секторів (агітатори, поширю­вачі агітаційних матеріалів, журналісти, соціологи і т. д.). У кожній групі її члени можуть працювати добровільно, без оплати, але зазвичай всі

140 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіячлени команди, а учасники перших двох груп неодмінно працюють на постійній основі і за досить пристойну плату.

Кульмінація виборчої кампанії власне вибори, голосування, підрахунок його результатів та їх оголошення. У ряді країн голосу­вання є не лише правом, але й обов'язком, за невиконання якого належить штраф (Бельгія, Австралія) і навіть тюремне ув'язнення (Пакистан), в інших обмежується число кандидатів в одному ок­рузі (Великобританія).

Результати виборів за даними голосування визначаються на ос­нові двох систем пропорційної та мажоритарної. Мажоритарна система означає, що обраним вважається той кандидат чи список кандидатів, який набрав передбачену законом більшість голосів. А більшість буває абсолютною (50 відсотків плюс один голос і більше) і відносною, коли перемагає той кандидат, котрий набрав голосів більше, ніж кожний з його суперників. Очевидні достоїнства такої системи у ній закладені можливості формування стабільного і ефективного уряду, вона дає змогу добре організованим партіям порівняно легко перемагати на виборах і створювати однопартійні уряди. Однак є у цієї системи і суттєві вади: значна частина виборців (інколи до 50%) залишається не представленою в органах влади, партія, яка здобула на виборах менше голосів, ніж її суперники, мо­же мати у парламенті більшість. Отже, ця система сприяє формуван­ню більшості в органах влади, але допускає невідповідність між на­браними голосами і одержаними мандатами.

Пропорційна система долає цей недолік тим, що тут мандати розподіляються пропорційно до числа поданих голосів. Це найбільш поширена сьогодні виборча система і має два різнови­ди: пропорційна система на загальнодержавному рівні, коли ви­борці голосують за політичні партії у межах всієї країни, а виборчі округи не створюються; пропорційна система у багатомандатних округах, де депутатські мандати розподіляються на підставі резуль­татів виборів партій у виборчих округах. Таким чином, завдяки цій системі в органах влади представляється реальна картина політич­ного життя суспільства, забезпечується зворотній зв'язок між дер­жавою і структурами громадянського суспільства, а отже політичний плюралізм і багатопартійність.

Проте і в цій виборчій системі є недоліки: як формувати уряд, ко­ли до парламенту ввійшли різні за своїми завданнями і цілями

Тема 7    ДЕМОКРАТІЯ. ВИБОРИ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ 141партії, зв'язок між депутатами і виборцями практично відсутній, оскільки голосують за партії, а не за конкретних кандидатів, кого має "слухати" депутат власне сумління чи партію, перемога якої привела його у парламент.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія