Л. Тупчієнко - Політологія - страница 92

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Певне поширення мали також психологічна концепція походжен­ня держави (вроджена потреба одних людей панувати, а інших коритися), органіцистська (держава є функцією певних органів лю­дини) та інші. Але найбільш впливовою стала розроблена у сере­дині ХІХ ст. класова або марксистська концепція походження дер­жави. Незаперечними у ній стали твердження про історичний ха­рактер держави (вона виникає на певному етапі суспільного роз­витку і видозмінюється упродовж історії) та її зв'язок з появою приватної власності, надлишку продуктів, майновою нерівністю членів громад. Щоправда, марксизм обмежив існування держави існуванням класів, що не знайшло підтвердження у наступному.

Узагальнюючи, відзначимо, що держава виникає тоді, коли у суспільстві з'являється потреба у його новій організації, коли відно­сини суперечностей між його членами щодо засобів виробництва і результатів праці досягли такого рівня, що виникла потреба у но­вих правилах, нормах, настановах, законах, які забезпечували б виконання цих правил та норм. Відтепер життєдіяльність людей

146 вирішальною мірою або й повністю здійснюється у межах, визна­чених державою, і під її контролем. Іншими словами, держава ви­ступає базовою засадничою структурою правління та порядку, яка покликана обмежувати індивідуальні інтереси і пристрасті, хаос і зловживання в ім'я суспільного блага.

Для виконання цих функцій вона створює відповідні механізми, структури, установи, правову систему, владну систему відносин, які ще називають системою управління (вищі органи влади, офіційні особи, апарат управління всіх рівнів, які здійснюють владу від імені держави). Причому з часом неухильно розширюється цей інстру­ментарій і зростає його роль в усіх сферах суспільного життя.

Таким чином, саме держава виступає носієм найуніверсальнішо-го принципу, що дає змогу перетворити різнобарвний конгломе­рат регіонів і народів, культур і релігій в єдине політичне, адміністративне, соціокультурне, громадсько-економічне ціле, за­безпечити порядок, цілісність і життєдіяльність суспільства. Держа­ва представляє суспільство в цілому, нею і від неї ухвалюються всі без винятку владні рішення, що стосуються всіх членів суспільства і є обов'язковими для виконання усіма ними.

Всі основні політичні процеси розгортаються всередині держави, до­вкола неї та між державами, через що політика стає сферою відносин, в якій узгоджуються, регулюються і реалізуються інтереси людей за до­помогою влади, а головно-держави. Через це вона, держава голо­вний інститут влади, котрий має складну природу та існує у формі ієрархічної структури. її можна трактувати і як сукупність норм, що ре­гулюють поведінку громадян, політичні відносини. Нарешті держава втілює в собі соціально-класову структуру певного суспільства.

Поєднуючи інституційний, нормативний та соціологічний підходи, можна виокремити сутнісні ознаки держави. Більшість учених-юристів вважає, що насамперед слід назвати т. зв. субстанційну ос­нову держави, т. б. право народу на створення своєї суверенної або автономної публічної влади. Держава це нація, яка політично са­мовизначилася. Можна сказати й так: всесвітню історію створили на­роди, які побудували свої держави, і вона зберегла пам'ять про ці народи саме тому, що завдяки державам були створені матеріальні і духовні атрибути результати діянь народів і держав (напр. Єги­петські піраміди, індійські веди, закони Хамурапі, афінський Парфе­нон, римське право), які дійшли до наших часів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія