Л. Тупчієнко - Політологія - страница 93

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Тема 8    ДЕРЖАВА. СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 147

Політологія, не заперечуючи важливості названих елементів, ви­ходить з того, що питання про державу це насамперед питання про її територію, про кордони, які відділяють її від інших держав. А територія це розміри, масштаби, клімат, географічне розташу­вання, природні ресурси, доступ до моря та ін., т. б. територія це стратегічний ресурс кожної держави, який за значущістю перева­жає усі інші ресурси. Адже саме ці фактори вирішальним чином впливають на розв'язання державою її внутрішніх та зовнішньо­політичних проблем. Звідси стає зрозумілим, чому впродовж усієї своєї історії держави вважали першочерговим для себе захист, а в разі можливості розширення своєї території.

Інколи територію держави називають її матеріально-природною основною, іншими словами, територія у поєднанні з державою стає соціально-політичним простором. Соціальним, оскільки є середо­вищем життєдіяльності суспільства, політичним, поскільки визначає просторові межі дії державної влади.

Після 30-літньої війни у Європі (1648 р.) територіальні межі дер­жав вважаються священними і недоторканими. Йдеться не лише про географічне значення державних кордонів, а й про політичне, що означає поширення на дану територію і на все її населення юрисдикції (правової системи) певної держави. Звідси витікає на­ступна важлива риса сутності держави її суверенітет. Суве­ренність держави це її верховенство по відношенню до всіх інших структур суспільства (сім'я, община, товариство, провінція, асоціація), це також її право на зносини з іншими державами, на захист і реалізацію своїх інтересів.

Однак практично до ХІХ ст. політико-державні утворення являли собою справжні конгломерати поселень, міст, провінцій, земель і т.п. Так, київський князь Святослав, прозваний завойовником, по­ширив свій вплив на землі Причорномор'я аж до Дунаю. Але політична влада Києва не однаковою мірою покривала величезну територію від Дону до Карпат, від Новгорода до Тавриди, що по­роджувало внутрішні конфлікти всередині однієї з найбільших дер­жав Європи доби раннього Середньовіччя. Ще більш строкатими були інші політичні об'єднання. Зокрема, у 1500 році на території сучасної Європи налічувалось майже 500 більш-менш самостійних державних утворень з часом дуже невизначеними кордонами. Так, на більшу частину Апеннінського півострова претендували

148 водночас папа римський, імператор Священної Римської імперії та імператор Візантії, а крім того місцеві правителі та напівавтономні міста-держави.

Ситуація принципово змінилася з формуванням у новітній час цен­тралізованих національних держав. Так, у Європі їх кількість до по­чатку ХХ ст. налічувала близько 25. В результаті склалася нова міжна­родно-правова ситуація кожна з них і всі разом взаємно визнава­ли право юрисдикції у межах відповідних територій, тим самим кож­на держава зобов'язалася не втручатися в юрисдикцію іншої. На чільне місце висувалася здатність держави забезпечувати свою мо­гутність, організовуючи засоби примусу в особі армії, поліції, і завдя­ки цьому контролювати становище всередині країни і у відносинах із зовнішнім світом. Тут над державами немає якої б то не було су­веренної влади, саме державі належить визначальна роль у ре­алізації свого національного інтересу на міжнародній арені.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія