Л. Тупчієнко - Політологія - страница 94

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

А це, у свою чергу, стимулює чи навіть провокує можливість за­стосування несанкціонованого насильства (примусу). І тому кожна держава змушена (через відсутність верховного наддержавного арбітра) дбати про силовий захист своїх життєвих інтересів. За та­кої ситуації взаємне стримування державами одна одної стає об­межуючим фактором щодо тих держав, які здійснюють політику, що ігнорує національні інтереси інших суверенних держав. Тобто суверенітет держави не означає, що вона має право і можливість робити все, що хоче, ізолюватися від інших членів світового співто­вариства. Швидше навпаки суверенітет держави означає лише те, що вона сама для себе вирішує, як розв'язувати свої внутрішні і міжнародні проблеми, кого запрошувати в союзники, або, за до­тепним висловом Ш. де Поля, "незалежність це не що інше, як уміння розпорядитися своєю залежністю".

Підсумовуючи сказане про сутність держави як політичного інсти­туту, відзначимо такі її характерні ознаки:

- наявність особливої групи людей, які здійснюють верховну вла­ду, що делегована їй певним класом (групою) та більшістю суспільства, і які здійснюють управління спільними справами;

- монополія на примус щодо членів суспільства в інтересах пану­ючої меншості чи більшості населення країни;

- право від імені суспільства виробляти і здійснювати внутрішню та зовнішню політику;

Тема 8    ДЕРЖАВА. СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 149

- виняткове право видання законів, обов'язкових для всього на­селення у межах даної території, а також право збирати подат­ки для власного утримання та інших суспільних потреб.

Окремо слід сказати про такий елемент держави, як державна адміністрація або просто бюрократія. З тих далеких часів, як виник­ла можливість утримувати певну частину населення, які не зайняті у безпосередньому матеріальному виробництві, їх кількість не­впинно зростає. Сьогодні вона досягла 10-15 відсотків всього зай­нятого населення (у США це майже 20 млн. чол.). Майже стільки ж людей охоплює т. зв. довколодержавна бюрократія (штатні працівники профспілок, політичних партій, громадських організацій і т. п.). Ця обставина виразно вказує на те, що держава є не лише органом політичного панування, а й самостійним суспільним ор­ганізмом, в діяльності якого зацікавлені усі суспільні групи і в яко­му зосереджено найширший спектр регулювання та вирішення суспільних суперечностей і конфліктів. Без поліції, армії, суду, про­куратури, величезної кількості управлінців в усіх сферах життя не­можливе нормальне функціонування суспільства, взагалі його життєдіяльність. Однак бюрократія з функціонального елемента за певних умов може стати і стає політичною силою (опорою дикта­тури), а держава розширює свій вплив на всі без винятку прояви суспільного і приватного життя (етатизація, тоталітаризм). У цьому випадку величезний клас чиновників, який діє на постійній основі, оплачується з державної скарбниці, у процесі виконання безпосе­редніх владних функцій накопичує досвід, значний обсяг інфор­мації, під прикриттям її конфіденційності та секретності виводить з-під контролю громадськості свою діяльність.

Окрім політичних, законодавчих обмежень всесилля бюрократії цьому перешкоджають також підвищення політичної і правової культури громадян, посилення спеціалізації, професіоналізму і ком­петенції чиновників усіх рівнів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія