Л. Тупчієнко - Політологія - страница 133

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Однією з потужних ідейно-політичних течій був і залишається марксизм, який виник у середині XІX ст. і знайшов подальший роз­виток у XX ст. Широковідомі і його творці К.Маркс, Ф.Енгельс, Т. Плеханов, В. Ленін, К. Каутський та ін. За своїм характером це радикальна ідеологія, оскільки пов'язана з революційними цілями і завданнями: знищенням приватної власності, перебудовою капіталістичного та інших експлуататорських суспільств у безкласо­вий лад вільних від експлуатації і рівних трудівників. І це при тому, що виник і розвивався він у загальному річищі європейської політико-філософської думки, започаткованої Просвітництвом і раціоналістичною традицією. Звідси наявність у марксизмі багатьох гуманістичних і ліберальних ідей, які афористично виражає посту­лат "вільний розвиток кожного є умовного вільного розвитку всіх".

Але не це визначило історичну долю марксизму, а його претензія на всеохоплююче трактування сенсу історії, самого людського бут­тя, тобто претензія бути єдиною науковою ідеологією. До того ж ре­альна практика втілення в життя принципів марксизму на величез­них територіях звела дану претензію в абсолют, що обернулося справжньою трагедією для десятків мільйонів людей (голод, ре­пресії, масові розстріли, катування, необмежене ні законом, ні мо­раллю понівечення людського "Я"). В.Ленін поповнив скарбницю Маркса ідеями, які всебічно обґрунтовували необхідність захоплен­ня і засоби утримання влади. Йдеться про створення політичної партії нового типу, теорію і практику соціалістичної революції та диктатури пролетаріату, демократичний централізм, запроваджен­ня нової форми ізоляції противників режиму у вигляді концент­раційних таборів, а також машини широкомасштабного терору. У Радянському Союзі згадані шляхи і засоби знайшли свій вияв у то­талітарній моделі політичного режиму.

210 80-ті роки минулого, XX ст. відзначені глибокою ідейно-теоретич­ною кризою комуністичної ідеології, що вилилося у її крах як панівної державної ідеології в СРСР та країнах Східної Європи. Ба­гато хто сприйняв це як незворотний процес розкладу і немину­чий крах марксиської ідеології.

Але така оцінка є великим перебільшенням. Тому що комуністична ідеологія містить в собі певні незаперечні істини, в реальному житті зберігається її коріння, політичні джерела та носії (партії і рухи робітничого класу і експлуатація мас). Це, зокрема, підтверджує прак­тика ряду розвинутих країн (Франція, Італія). Залишаються комуністи реальною політичною силою і в пострадянських державах, у т. ч. і в Ук­раїні, де вони регулярно на виборах до органів влади здобувають, правда, щораз меншу кількість голосів. А в Китаї вони при владі з 1949 року, і ця країна, спираючись на модернізовану марксистську ідеологію, успішно розв'язує кардинальні питання суспільного життя.

Згадані ідеології від самого свого зародження оцінювалися за ставленням до існуючого ладу: послідовники збереження його на­зивалися правими, прихильники радикальних змін лівими. Для перших характерне обстоювання культу сили, соціальної ієрархії при заохоченні свободи та ініціативи в економічній сфері. Другі відстоюють принципи рівності, справедливості, постійних змін і то­му їх часто називають соціалістичними. Однак, як уже відзначало­ся, цей поділ багато в чому відносний: ліві взяли до свого арсена­лу ряд ліберальних ідей, ліберали і консерватори (праві) нині знач­ної уваги надають соціальним проблемам, захисту прав бідних, що завжди було в арсеналі лівих. Та й в історичному розвитку ак­туальність поділу на ліву (радикальну) чи праву (помірковану, ево­люційну) ідеологію змінювалась.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія