Л. Тупчієнко - Політологія - страница 136

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Але, як свідчить історичний досвід, суспільство зберігається як цілісність саме завдяки конфліктам, котрі внутрішньо притаманні йому. Іншими словами конфлікти є невід'ємним явищем суспільно­го життя. У найбільш загальному вигляді джерело конфлікту поля­гає у несумісності претензій сторін за обмеженості можливостей їх задоволення. Конфлікт вічний тому, що неможливо створити таку суспільну систему, в якій потреби всіх бажаючих були б повністю задоволені. Дехто з дослідників вважає і не безпідставно, що в самій природі людини лежить прагнення до постійної ворожнечі

Тема 13     ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ 215і боротьби з подібними собі. Звідси витікає, що конфлікт це си­туація, за якої сторони усвідомлюють несумісність своїх позицій, і кожна із сторін намагається зайняти позицію, несумісну з бажання­ми, інтересами іншої сторони. Є й інша точка зору. Конфлікт, твер­дять її прихильники, це зіткнення двох або більше різноспрямо-ваних сил з метою реалізації їхніх інтересів в умовах протидії.

Для розуміння суті конфлікту слід пам'ятати, що різні автори по-різному трактують його і по-різному сприймають. Для одних конфлікт це продовження конкуренції, другі вбачають у ньому вираз антагоністичних відносин, треті несумісність позицій чи дій, інші граничне загострення суперечностей. Пацифісти (борці за мир) засуджують збройні конфлікти між державами (війни), на­томість автори народних казок оспівують героїзм воїнів та вихва­ляють їх подвиги.

Класик теорії конфліктів (конфліктології) Р. Дарендорф вважав, що для реального світу необхідне зіткнення різних поглядів, змін. "Саме конфлікт і зміни дають людям свободу, без них свобода неможли­ва." Але визнання конфлікту найпоширенішою формою соціальних відносин у сучасній політології не заперечує також врахування того, що конфліктам передує чи йде слідом (або існує одночасно) соціальна інтеграція, кооперація, тобто передумови усунення конфліктів. Спираючись на цю концепцію, Т. Парсонс доводив, що кожне суспільство це відносно стійка і стабільна система, функціонування якої спирається на ціннісний консенсус членів суспільства. Для Р. Дарендорфа ця ж парадигма означає, що кожне суспільство змінюється у кожній своїй точці, де концентруються розбіжності та конфлікти, як постійні елементи суспільного розвитку.

Тому, узагальнюючи, можна сказати: конфлікти і співробітництво виступають постійними супутниками суспільного життя.

У реальному житті розрізняють конфлікти на рівні особи (індивіда), групи та організації. З іншого боку, їх можна розрізняти і в інший спосіб: війна, гра, суперечка, що у першому випадку оз­начає безкомпромісну боротьбу до переможного кінця із застосу­ванням будь-яких, у тому числі і насильницьких методів, у друго­му розв'язання конфлікту на основі дій за раніше узгодженими правилами, а в останньому випадку досягнення згоди з іншою стороною з використанням тільки мирних засобів. Є й інші критерії класифікації конфліктів: за сферою вияву (економічні, соціальні,

216 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяполітичні, у духовній сфері, міжнародних відносинах); за ле­гальністю існування (відкриті і приховані), за спрямованістю і зна­чущістю та механізмом їх вирішення.

Але якого б типу не був той чи інший конфлікт, всі вони так чи інакше пов'язані з характером соціальних відносин, з місцем (стату­сом) людини чи групи в суспільстві, з одвічним поділом суспільства, групи на "верхи" і "низи", на керівників і підлеглих. Неспівпадіння індивідуальних і суспільних цінностей, розбіжність між очікуваннями, практичними намірами і вчинками людей, нерозуміння ними своїх дій по відношенню одне до одного, всілякі непорозуміння, логічні по­милки і недоліки та неякісність спілкування і спотворення (навіть на­вмисне) інформації все це спричиняє конфлікт у суспільних відно­синах. Через це і конфлікти можуть бути когнітивні, коли стикаються суперечливі точки зору, оцінки фактів, наприклад у науковій дискусії, політичній полеміці, товариській суперечці, та мотиваційні, в основі яких лежать зіткнення корінних інтересів сторін і що може привести до застосування крайніх засобів. Якщо у конфліктуючих суб'єктів зовсім відсутній загальний інтерес, їх конфлікт набирає радикальних форм, і, навпаки, коли у сторін є (хоч і не завжди очевидний чи усвідомлений) спільний інтерес, їхні відносини частково конфліктні. При цьому у першому варіанті відносини частіше всього ведуть до поляризації позицій, непримиренності, у другому до сегментації, поділу їх претензій на групи.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія