Л. Тупчієнко - Політологія - страница 52
Щоправда, у масовій міфології існує свій образ політика - героя, який бореться з переважаючими силами зла, невтомно дбає про щастя народу. Якщо він не дбає і не страждає, значить - продався можновладцям. А оскільки від 1985 р. люди в Україні уже бачили багатьох політиків, які претендували на звання героїв, а життя ставало все гіршим і гіршим, то реальні політики a priori оцінюються негативно
Тема 4 ПОЛІТИКА ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 83
(тим більше, що у матеріальному плані їх важко віднести до бідних і страждущих). Через це і політика сприймається українцями переважно не як корисна суспільна діяльність, а як сфера панування найо-гидніших пристрастей, обману, корисливості і особистої вигоди.
Тому політики часто маскуються під господарських керівників, управлінців — ми, мовляв, не політики. Але насправді це теж політики, бо адміністратор, управлінець, чиновник, бюрократ — неодмінні учасники політичного процесу, їхня головна функція — виконувати вказівки політиків, реалізовувати ті цілі, які останні (політики) поставили від імені своїх виборців.
Дещо інша функція у політичного радника — пропонувати політичним лідерам і чиновникам різні варіанти рішень з аналізом їхніх можливих позитивних і негативних наслідків. Якщо політик служить народу (чи його частині), то радник служить політику, його завдання — створити інтелектуальну обстановку, яка дає змогу політику краще виконувати свої функції. Зачаровані увагою до своїх персон з боку населення і засобів масової інформації, політики нерідко ігнорують те, що пропонують радники, покладаючись на власне "чуття" або здоровий глузд. У тому й специфічна роль радника, щоб показати політику межі можливого, роз'яснити, яку ціну доведеться заплатити за ті чи інші його вчинки (або бездіяльність). При цьому, однак, радник має уникати "захоплення" своїм професіоналізмом, оскільки у політиці, крім розуму, діють емоції, інтуіція, які є у політика.
Особливо важлива роль у політиці належить незалежним експертам, функція яких — аналізувати політичні події, що відбуваються, з точки зору науки, піднявшись при цьому над інтересами окремих соціальних груп. Маємо визнати: таких в сучасній Україні дуже мало, бо непросто політологам подолати свою ідеологічну (матеріальну) залежність від влади, партії чи фінансової структури. А структур, які б давали змогу існувати незалежним експертам, у нас вкрай мало (якщо вони взагалі існують).
Є ще й така політична професія — ідеолог. У буденній свідомості ідеологів сприймають як людей видатних — засновників політичних доктрин і течій (Конфуцій, Будда, Локк, Маркс, Ленін, Мао Цзе-дун), але є в будь-якому суспільстві робота і для "звичайних" ідеологів. Саме вони дають ту чи іншу оцінку політичним подіям, інколи протилежну. Але це не є "помилкою" чи злим умислом. Справа в тому, що в гу-
84 манітарній сфері всі істини відносні, як різними є їхні носії. І політики-ідеологи зобов'язані надати цьому розмаїттю політичних думок і позицій єдиної спрямованості. Важливо також подолати негативне сприйняття у нашому суспільстві самого слова "ідеологія", яке породжене багаторічним пануванням єдиної і безгрішної комуністичної ідеології, яка виявилася багато в чому звичайною брехнею. Адже ідеологія у її справжньому розумінні — це система ціннісних соціально-зумовлених координат та критеріїв, в рамках яких і за якими і відбувається осмислення суспільством реальності. А без такого осмислення дійсності не може бути і політичної дії.