Л. Тупчієнко - Політологія - страница 99

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

У ті далекі часи Київська держава виступила спадкоємцем елінської (грецької) держави. Ще й дохристиянська Русь була відома і чутна в усіх кінцях, а запровадження християнства надало їй особливої слави. Сучасники порівнювали її з Візантією. Демо­кратизм як традиція політичного життя спирався на християнський постулат рівність перед Богом дає і рівність одного перед одним і знайшов правове закріплення у "Правді Ярославовій", яка згодом стала основою законодавства у Великому князівстві Литовському.

Але уже в ту пору (князювання Володимира Великого) джерела засвідчують перші прояви політичного відокремлення населення по берегах Дніпра і вперше проявляються претензії на західні землі України з боку Польщі. Це, як добре відомо, трагічно позначилося на подальшій історії українського народу, на долі його держав­ності. Татаро-монгольська навала посилила відчуження державної влади від власного народу. "Татарські люди" (так іменувалось тоді місцеве населення) вважали за краще для себе сплачувати дани-

156 Л. С.ТУПЧІЄНКО Політологіяну татарам, ніж коритися своєму князю. Такої спотвореної форми набирало тоді первісне самоврядування українського народу.

Наступниця Київської Русі Галицько-Волинська держава упро­довж всієї своєї історії переймалася не турботою про народ, а нести-хаючою боротьбою князя з аристократією, з боярами, які прийняли католицтво замість православ'я (зміна віри у добу Середньовіччя оз­начала і зміну національності). Це ще далі одірвало українську знать, еліту, боярство і заможне селянство від української людності.

На противагу цій тенденції в українському суспільстві в XVI ст. за­роджуються ідеї заснування лицарства і запровадження принципо­во нового адміністративно-територіального поділу українських зе­мель, а саме на базі полків-напіввійськових козацьких формувань. Інакше кажучи, рушійною верствою українського державотворен­ня у XVI-XVII ст.ст. виступає не шляхта (вона полонізувалася), а ко­зацтво. Саме з опорою на нього Б.Хмельницькому вдасться звес­ти величну споруду християнсько-демократичну козацьку дер­жаву. її ідеологічними засадами стануть: захист православ'я, виз­волення з-під польського гніту та запровадження козацько-геть­манського самовладдя. На користь того, що це вже була саме дер­жава, говорить наступне: у неї були юридично закріплені (Зборівська угода) кордони, власний полково-сотенний адміністративний устрій, своє військо, свій суд, власна податкова система та визнання своєї легітимності з боку Польщі, Московсь­кого царства, Валахії, Кримського ханства.

Однак цій державі судилася коротка і трагічна доля. З її загибел­лю ідея і практика державотворення на українських землях оста­точно розходяться. Як писав згодом М. Костомаров, оскільки всі спроби українців досягти державно-політичної незалежності са­мостійно закінчувались невдачею, то єдиним виходом для них, який дозволить позбавитись національного і соціального гніту, є спільна боротьба з іншими поневоленими слов'янськими народа­ми. Сумний результат такого розвитку констатував М. Драгоманов: "Письменний українець по більшій часті працює на кого вгодно, тілько не для своєї України й її мужицтва. А з другого боку, здав­на звикли усі чужі люди хазяйнувати на Україні, не знаючи її, не звертаючи уваги на те, як треба обертатись з українцями". В ук­раїнській нації, вважав учений, не виробилась у достатній мірі національна гордість народу, пов'язана з ідеєю власного держав-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія