К О Виноградов - Короткий нарис організації і діяльності одеської біологічної станції інституту гідробіології ан урср - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 

ЧОРНОГО МОРЯ

С. Б. Грінбарт, П. І. Рябчиков

Морський шашіль своєю руйнівною діяльністю завдає вели­чезної шкоди дерев'яним суднам і портовим спорудам. За дани­ми В. Б. Адріанова (1947), тільки в Далекосхідному Примор'ї" збитки, завдані деревоточцями, в 1938—1939 рр. перевищували 4 млн. крб. Дуже шкодять деревоточці і на Чорному морі. Ви­вчення питань біології та поширення молюсків-деревоточців, ви­значення зараженості різних районів моря і характеру руйнувань дерев'яних споруд, а також знаходження найбільш ефективних засобів боротьби з цими шкідниками має велике практичне значення.

В працях В. Б. Адріанова (1947), Г. А. Булатова (1941), Г. А. Булатова і П. І. Рябчикова (1932), П. І. Рябчикова (1948), Є. Ф. Бур'янової (1936) та ін. висвітлені питання біології та по­ширення морських деревоточців на Далекому Сході.

Вивченням деревоточців, що живуть у Чорному морі, займався ряд дослідників: І. Маркузен (1867), П. С. Чехович (1895), П. Ф. Бєлоногін, П. А. Дубосарський, В. В. Кальницький, Г. Я. Яро-славцев  (1925,   1926), С М. Морін  (1927,   1938), М. М. Жуков:

(1931, 1934), В. М. Нікітін і М. А. Галаджієв (1934), Л. О. Зен­кевич (1934), Є. М. Мальм (1938), С. Б. Грінбарт (1938, 1949),.

П. І. Рябчиков та ін. Опубліковані нами попередні дані про видо­вий склад, поширення і руйнівну діяльність деревоточців в Оде­ській затоці і прилеглих ділянках моря в деякій частині застаріли.

Наші дослідження в цьому районі були проведені в 1951 — 1953 рр., майже через 25 років після появи останньої за часом праці С. М. Моріна (1927), і вносять деякі корективи в існуючі

140

Методика

Для з'ясування деяких питань біології морського шашеля (ча­су осідання його личинок, темпу росту, швидкості руйнування де­ревини та ін.) ми провадили спостереження над зануреними в морі дерев'яними кубиками — так званими ловчими приладами. Вжи­ваний нами ловчий прилад являв собою залізну раму з чотирьох прутів довжиною 170 см, в яку вставляли 8—-10 соснових кубиків

розміром  14X14X14 см.

Ловчі прилади на тросах, перекинутих через блоки, були за­нурені в двох пунктах: в Одеській затоці (порт) і біля с Гри­горівни (Булдинський мол). В Одеській затоці було встановлено одночасно три ловчі прилади: один на відстані 0,5 м, другий — на 1,5 м, третій — на 3,5 м від поверхні води. У Григор'ївці в 200 м від берега було встановлено два ловчі прилади: один — на 0,5 м від поверхні, другий — на 0,5 м від дна **.

Кубики виймали за методикою, запропонованою Л. О. Зенке­вичем і М. М. Жуковим. В перший місяць спостережень з кожно-ло ловчого приладу виймали по одному кубику і на його місце ставили новий; в наступні місяці з кожного приладу виймали по два кубики: перший з них показував руйнування дерева за поточний місяць, другий — за строк, що пройшов з моменту за­нурення. Витягнуті кубики у відрі з морською водою приносили в лабораторію, де проводили біологічний аналіз: поверхню куби­ків розглядали під бінокулярною лупою, підраховували кількість вхідних отворів шашеля, потім кубики розколювали і вимірюва­ли довжину і найбільшу ширину ходу шашеля. В пунктах зану­рення ловчих приладів щотижня відбирали проби зоопланктону

і проби води.

Крім спостережень за кубиками, було проведено обслідуван­ня дерев'яних споруд в Одеській затоці (порт), в районі Григор ів-ки (Булдинські моли) і в Очакові, для чого водолази спеціально

* Деякі відомості, зібрані одним з авторів статті (П. І. Рябчиковим) ви­користані  ним  в  монографії  «Распространение древоточцев  в   морях СССР»

(1957).

** Допомогу в установці ловчих приладів в Одеському порту і в про­веденні спостережень надав нам інженер порту Ю. Г. Россю, за що автори висловлюють йому свою подяку. Участь в спостереженнях брала також сту­дентка О. Д. Зюськіна.

141спилювали біля дна палі, які розрізали поперек через кожні 0,5 м і піддавали біологічному аналізу (підраховували кількість отворів і вимірювали їх діаметр). Розпили фотографували, (рис. 1).

Ми вивчали також розпили гундер *, які були доставлені в лабораторію з різних рибпунктів завдяки люб'язній допомозі Одеського рибтресту.

Результати дослідів

Біологічний аналіз великого деревного матеріалу (кубики, зразки дерева, розпили паль і гундер тощо) з Одеської затоки і суміжних ділянок моря, так само як і перегляд проб зооплан­ктону, привели нас до висновку, що в Одеській затоці і суміжних ділянках моря зараз водиться тільки один вид деревоточців з ро­ду Teredo, а саме — Teredo navalis Li tine. Можливість зна­ходження тут другого чорноморського виду — Teredo utriculus G ITL не виключено, але в нашому матеріалі, зібраному в l952—l953 pp., його не було.

Вказівки С. М. Моріна (l925, l927) про знаходження нкм в Одеському порту, крім Teredo navalis., ще трьох нових для Чор­ного моря видів й різновидностей (Teredo navalis L. var. maxima Мог in, Т. malleolus T u r t о п, Т. megotara Han ley) виклика­ли в свій час певні сумніви з боку Ф. Роха (l934). Наявність цих форм нашими спостереженнями не підтверджено.

Четверта форма, знайдена Моріним (l938) біля Євпаторії і названа ним Teredo bipennala H a n l є у, визначена помилково, тому що Т. bipennala (Bankia bipennala) має дуже довгі багато-членикові палетки; у останніх немає нічого спільного із зобра­женою Моріним широкою нерозчленованою палеткою, очевидно,, модифікації палетки   Teredo utriculus.

З даних П. С. Чеховича (l895), С. М. Моріна (l927, l938), М. М. Жукова (l93l, l934), С. Б. Грінбаїрта (l938, l949) відомо,

що Teredo navalis часто знаходили в Одеському порті і в суміж­них водах. Очевидно, вогнища поширення цього виду завжди існували в тій або іншій частині цього району, хоч діяльність тередо здебільшого не призводила тут до практично помітних: руйнувань дерев'яних конструкцій.

С. М. Морін припускав можливість посилення активності те-редо і навіть прогнозував його, виходячи з поміченого ним тим­часового збільшення концентрації цього шкідника в палях, хоч і не встановив причин, які можуть викликати спалах його актив­ної діяльності.

Гідрологічні умови Одеської затоки (температура і солоність) в період нашого дослідження були дуже сприятливими для роз­* Гундери —  стовпи  з кругляка довжиною в 6—12  и і діаметром 10— 12 см, встановлені у воді і скріплені дротовим каркасом, до якою підвішанї ставні неводи.

142витку тередо'   і   наближались  до   оптимальних,   що   й зумовило спалах його активності   (солоність  в серпні   1950  р.  досягала — 18,2%о, в липні 1951 р. — до 18,43°/оо, в травні 1952 р. — до 18,4%о).

Спостереження над дерев'яними кубиками ловчих приладів в Одеській затоці (порт) дали уявлення про швидкість росту те­редо. В лабораторії було досліджено 41 кубик, що пробув у воді протягом 1 — 12 місяців. Дані дослідження частини кубиків на­ведені в табл. 1.

Початок осідання личинок тередо в районі Одеського порту точно встановити не вдалося. Виходячи з того, що на кубиках, знятих нами в квітні, травні, червні і в першій декаді липня, осі­дання личинок не було (тільки на кубиках, знятих 12. IX, відмі­чено наявність тередо, довжина ходів яких досягала 10 мм), а також з спостережень М. М. Жукова (1931, 1934), який встановив, що напад тередо на дерево починається пізно (в серпні) і триває близько місяця (можливо, і трохи більше), ми могли зро­бити висновок про час осідання личинок.

За спостереженнями П. І. Рябчикова, в більш теплих водах Новоросійської і Геленджицької бухт личинки тередо починають осідати тільки на початку липня, коли температура води підійма­ється до 20° і вище, масове ж осідання має місце при температурі

В районі Одеси літнє прогрівання води відбувається повіль­ніше, тому не буде великою помилкою вважати, що в Одеській затоці тередо заселює дерев'яні споруди на початку серпня або — найраніше — в третій декаді липня; можна обчислити і строки, необхідні  тередо для досягнення тих або  інших розмірів.

Як видно з табл. 1, довжина тіла тередо при 148-денному пе­ребуванні кубиків у воді (42 дні з часу осідання личинок) ста­новила 10 мм, максимальна ширина ходу — 2 мм; при 188-ден-ному перебуванні кубиків (83 дня з часу осідання личинок) — найбільша довжина 40 мм, максимальна ширина ходу — 5 мм; при 238-денному перебуванні кубиків (122 дні з часу осідання личинок) відповідно — 51 мм, максимальна ширина — 6 мм; при 348-денному перебуванні кубиків (231 день з часу осідання ли­чинок)   — 84 мм,  ширина ходу — 7 мм.

З порівняння наших даних про швидкість росту тередо в Оде­ській затоці з даними інших авторів видно, що тут темп росту був трохи менший, ніж в інших осолонених районах Чорного моря (Севастополь, Сухумі).

Дослідження паль та гундер вказали на значний ступінь зруйнування їх тередо і зараженість Одеської затоки цим дере­воточцем  (табл. 2).

Як видно з табл. 2, пошкодження паль гідротехнічних споруд в Одеській затоці в період дослідження були досить значними (до п'яти отворів на площі 10 см2). Звертає на себе увагу те, що - максимальний діаметр ходів тередо на зразках, відібраних в Одеській затоці, які перебували! кілька років у воді, був значно більшим   (11   мм),   ніж  на  зразках,   відібраних  біля кримського узбережжя, які протягом 3,5 років перебували у воді. В остан­ньому випадку максимальний діаметр ходу досягав всього 5,5 мм.

Важливо відзначити, що гундери біля побережжя Великого Фонтану за один літній сезон (5 місяців) були цілком пошкоджені і мали на зрізі в  113 см2 — 180

Таблиця 2 Пошкодження паль, що перебували в Одеській затоці протягом 1947—1952 рр.

зраз­ків

Гли­бина (в м)

Пло­ща зрізу (в смг)

Кіль­кість ходів терело на зрізі

5

5,0

27

7

6

5,0

66

17

7

5,0

75

24

8

5,0

25

5

10

3,5

55

10

11

3,5

28

10

12

3,5

37

13

13

3,5

40

20

14

5

75

17

Макси­мальний діаметр

ходу (в мм)

отворів ходів шашеля. Найбіль­ше пошкодження гундер і паль спостерігалось в нижніх придон­них  частинах їх.

Виключно сильний спалах руйнівної активності тередо ми спостерігали в 1951 —1952 рр. бі­ля Григор'ївки (32 км на північ­ний схід від Одеси). За один се­зон тередо сильно пошкодили тут новий дерев'яний мол довжи­ною 200 м. Детальний огляд мо­лу та біологічний аналіз бага­тьох зразків деревини та розпи­лів паль (рис. \,5, 6) показав, що горизонтальні схватки були про­низані численними ходами тере-до, що досягали центра розпилу. Сильно пошкоджені були також палі {табл. 3). На 1 см2 поверхні паль в середньому припадало 7— 8, найбільше 20 вхідних отворів. Всі екземпляри тередо були активними. Верхні кінці більшості хо­дів були закриті вапняковими ковпачками. Наявність у них черепа-

Таблиця З

Пошкодження гундер, що перебували під водою в різних ділянках Чорного моря біля Одеси

9,1

8,5 11,0 9,5 8,3 10,0 9,5 10,0 8,1

зраз­ків

Місце взяття зразка

Глибина (в м)

Час перебування в воді

Площа зрізу (в см)

Кількість ходів тередо на зрізі

Макси­мальний діаметр ходу

мм)

26 27 28

29

В. Фонтан Чорноморка Крижанівка Ьшчівка

6,5

8

7

6

0,15*

1,0*

1,5*

Суцільні зразки

ГУ—К  1951 р. IV 1950-Х 1951 р. IV 1948-Х 1951 р. IV XI 1951 р.

Розпили

113 131 110

131 113 113

180 195 160

33 16 16

5,5

4,5 3,5 3,8

Від грунту.

144

145

Рис. І, Папері"1

і^гтНЯг^^ те"

груїгту. 10 - і Біт» зі, 1.5 * Ил грунту: // - і Вуг.і'-шок тередо свідчила про те, що це не тупі кути, замкнені тередо при зміні напрямку ходу, а кінні ходів, замурованих внаслідок припинення свердління через недостачу матеріалу. Встановлен­ня руйнівної активності тередо біля Григор'ївки примушує від­кинути уявлення про малу активність деревоточців в північно-західній частині Чорного моря. Наші дослідження показали, що в роки із сприятливими для тередо умовами розвитку (темпера­тура, солоність) руйнівна активність його велика. Як видно з табл. 4, максимальний діаметр ходів тередо (8 мм) у Григор'їв-

Пошкодження паль біля Григор'ївки

Таблиця 4

Гли­бина (в м)

Діаметр розпилу (в см)

Кількість ходів тередо на розпилі та максимальний діаметр ходу (на від­стані від грунту)

0,l5 м діа-

l м діа-

l,5 м

Діа­метр

кіль- w" кіль- кіль­кість метр метр кіль-

хкодть ходу кість ходу кість ходу

ходів (ь мм) ходів (вмм) ходів (вмм)

l,5

26

202

23

7

20

l,7

30,5

293

72

6,5

20

l,2

18

293

220

4,S

20

Час перебування паль у воді

22.IV l95l p.— 7.VI l952 р. . l2. VII l95l p.—

7.Vl l952 p. .

3.l V l95l p.— 28.lll l952 p. .

ці менший, ніж в Одеській затоці (11 мм). Як в районі Григор'ївки, так і в інших ділянках моря найбільш інтенсивне пошкодження деревини спостерігалось біля дна. Ближче до поверхні інтенсив­ність зараження деревини зменшується.

Про зараженість деревини деревоточцями біля Очакова і Бу-газа в літературі відомостей немає. Обслідування дерев'яних споруд порта Очаків, проведене одним з авторів (С. Б. Грінбарт) в липні 1952 р. (рік незвичайної активності тередо в північно-західній частині моря), показало таке: в одній палі, яка стояла з внутрішньої сторони Очаківського причалу (строк служби з 1933 р.), тередо не було; в другій, взятій із зовнішньої сторони причалу, тередо були виявлені в живому стані, але тільки в ниж­ній, придонній частині паль. На самому нижньому розпилі (5 см від дна), діаметром 33 см, були старі і свіжі ходи, кількістю 130, з максимальним діаметром 7 мм, пошкодження тередо від по­верхні до центра — на 3 см (рис. 1, 7). На другому розпилі (0,2 ж від дна), діаметром в 32 см, ходів було 29, максимальний діа­метр — 5 мм: на третьому і четвертому розпилах, на відстані 0,3—0,5 м від дна, кількість ходів — 17, максимальний діаметр — 6,5 мм; на п'ятому розпилі, в 1 м від грунту, і в наступних ходах тередо не було. Таким чином, палі Очаківського причалу в 1952 р. були" уражені шашелем тільки в самій нижній придонній частині.

В березні  1952 р. в Одесу були доставлені близько 20 паль

!48

старого (збудованого в l939—l940 pp.) напівзруйнованого містка з гирла Дністровського лиману, біля Бугаза. Біологічний аналіз розпилів паль показав, що вони сильно пошкоджені тередо (рис. 1,5—12). На першому розпилі (20 см над рівнем грунту) було 405 ходів, максимальний діаметр ходу — 9 мм, пошкоджен­ня від поверхні до центра розпилу максимально на l0 см; на другому розпилі (0,5 м від рівня грунту) — 385 ходів, з макси­мальним діаметром їх 9 мм; на третьому розпилі (l,5 ж від грун­ту) — 300 ходів з максимальним діаметром 8 мм; на четвертому розпилі (2,6 м від грунту) — l33 ходи з максимальним діаметром

7 мм, пошкодження від поверхні до центра на 4,5 см; на п'ятому розпилі (3,5 м від грунту) — 3l хід, діаметр їх максимальний —

8 мм. Ходи тередо в па лях з Бугаза мали завдовшки 7—l2 см. Пошкодження паль Бугазького містка слід віднести до сезону l95l р. Як видно з наведених вище даних, пошкодження дереви­ни біля Бугаза було значним. Слід пояснити, які причини викли­кали спалах активності тередо в l95l —l952 pp.

Як вже відмічалось, Teredo navalis, хоч і є постійним елементом фауни Одеської затоки і прилеглих ділянок моря, не завдавав тут раніше помітної шкоди гідротехнічним спорудам. Цим Оде­ський порт і значна за протяжністю смуга води вздовж північно-західного берега Чорного моря відрізняються від інших прибе­режних вод, де Teredo надзвичайно руйнує деревину. Це поясню­ється перш за все значним і порівняно тривалим зниженням солоності води навесні і на початку літа в результаті скидання паводкових вод Дніпром та Бугом і переважанням у цю пору року північно-західних вітрів, що наганяють прісну) воду Дніпровсько-Бузького лиману в Одеську затоку.

Масовому розвитку Т. navalis —і форми порівняно теплолюб­ної — мало сприяє недосить висока літня температура води і зв'я­зана з цим короткочасність сезону розмноження.

Спостережене нами в l95l—4952 pp. масове з'явлення Т. na-valis і руйнування ним великої кількості паль і рибальських гун-дер на ділянці від Очакова до Дністровського лиману, очевидно, зумовлювалось тим, що звичайне весняно-літнє опріснення в l95l р. було незначним, а в l952 р. майже зовсім не помічалось; при цьому температура води в період розмноження тередо трималась на рівні, сприятливому для його личинок.

Відсутність значного опріснення в згадані роки, очевидно, пов'язана з припиненням нагону прісної води вздовж одеських берегів, що пояснюється тимчасовою зміною режиму домінуючих вітрів, а також зменшенням паводка на ріках.

Ми можемо тепер сказати, при яких гідрометеорологічних умовах спалах активності Teredo біля одеського узбережжя мо­же повторитися. Проте при сучасному рівні наших знань ми не можемо його передбачити. Можна думати, що такий спалах, викликаний значним відхиленням погоди від багаторічних норм, приурочений до того ж до певного періоду в річному життєвому циклі тередо, не повторюватиметься часто.

Висновки

1. В Одеській затоці і суміжних ділянках моря знайдено тіль­ки один вид шашеля —  Teredo navalis L.

2. В роки з сприятливими для розвитку тередо температурни­ми умовами і сольовим режимом, як в 1951 —І952 pp., тередо досить поширений в Одеській затоці і завдає значної шкоди. То­му строки, протягом яких підводні палі не зазнають пошко­джень в сприятливі роки, значно коротші, ніж це відмічено в лі­тературі.

3. Дерев'яні споруди, які знаходяться в Одеській затоці та су­міжних ділянках Чорного моря, слід піддавати систематичному біологічному аналізу. Бажано провести планомірні систематичні щорічні спостереження за біологією, поширенням і руйнівною діяльністю Teredo в північно-західній частині Чорного моря.

Морин С. М., Кор'абельный червь в Одесском порту, т. XVIII, Зап. Одесск.

об-ва естествоисп., 1927. М о р і н С.   М.,  Корабельний хробак-шашель-свердляк  (Teredo)   в Одеському

портові, Вісник Од. комісії краєзнавства УВН, № 2-3, 1925. М о р і н С М., Фауна терединід Чорного моря, Труди Одеського держ. ун-ту,

т. Ill, l, l938.

Никитин В. Н., Галаджиев М., Планктонные личинки Teredo navalis и их распространение в Черном море, Материалы к изучению древоточцев в морях СССР, Труды Центр, н.-и. ин-та водн. трансп., в. 87, 1934.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 


Похожие статьи

К О Виноградов - Короткий нарис організації і діяльності одеської біологічної станції інституту гідробіології ан урср