А П Врагов - Массообмінні процеси та обладнання хімічних і газонафтопереробних виробництв - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Фіктивну швидкість газу для апаратів періодичної дії звичайно вибирають в інтервалі м> = 0,1 - 0,3 м/с, що не викликає значного гідра­влічного опору шару адсорбенту. Розрахований діаметр адсорбера округляють до найближчого більшого діаметра стандартних циліндри­чних обичайок й уточнюють робочу швидкість газу в апарату.

3. Для системи адсорбат - адсорбент будують ізотерму адсорбції компонента, що поглинається у шарі адсорбенту, в координатах адсор­бційна ємність (а) - концентрація (с) або парціальний тиск компонента у газовій суміші (р). На першій ділянці адсорбції використовують рів­няння Ленгмюра (7.4) для малих концентрацій речовини, для другої ділянки адсорбції використовують рівняння Ленгмюра (7.3) для ділянки середніх концентрацій адсорбата.

4. З урахуванням властивостей газу й адсорбенту визначають режим руху газу в порах адсорбенту, вибирають критеріальне рівняння, розв'язують його й визначають коефіцієнт масовіддачи стадії зовніш­ньої дифузії. Потім за рівнянням (7.26) визначають коефіцієнт масовід­дачі стадії внутрішньої дифузії та загальний коефіцієнт масопередачі.

5. Для другої ділянки ізотерми адсорбції тривалість процесу розра­ховують за залежністю [11, с. 408; 22, с. 729; 71, с. 89]:

Р

Ь- -1 с

+ 1п^ -1

(7.29)

де т - тривалість процесу адсорбції; а - поглинальна здатність адсорбенту; м> - фікти­вна швидкість газового потоку в апараті; Р - середній вміст адсорбтива у газовому по­тоці, Р = СК/Сс; Сн, Ск - початкова й кінцева (рівноважна) концентрації адсорбата в газі; Н - висота робочого шару адсорбента; ка - коефіцієнт масопередачі в шарі адсорбента.

6. Для орієнтовного визначення тривалості роботи шару адсорбенту в періодичному процесі часто використовують формулу [14, с.374]:

т=      °а (аь - ан)      = Н рч (1 -є)(ад - ан) (7 30)

де Оа - витрата адсорбенту, кг; ад , ан - динамічна й початкова активність адсорбенту відповідно, кг/м3; Ба - діаметр адсорбера; Сн, СК - початкова й кінцева концентрації адсорбата в газовій суміші відповідно; Н- висота шару адсорбенту, м; рч - густина ча­сток адсорбенту; є - порізність шару адсорбенту.

7. Задаючи час (тривалість) процесу адсорбції та з урахуванням три­валості часу регенерації адсорбенту й числа циклів, визначають висоту працюючого шару адсорбенту, що відповідає поглинальній здатності адсорбенту при заданій витраті адсорбата. Звичайно висота працюючо­го шару адсорбенту вибирається в інтервалі Ва < Н < 3£>а.

Адсорбери безперервної дії. Безперервні адсорбційні процеси здій­снюються в апаратах протитечійного типу з повільно рухомим зверху вниз щільним шаром адсорбенту або в апаратах зі зваженим (киплячим) шаром. Такі апарати із шаром адсорбенту, що рухається, і підвищеною інтенсивністю, називають гіперсорбційними [12, с. 551].

На рис. 7.9 показаний адсорбер із шаром адсорбенту, що повільно рухається зверху вниз. Апарат вертикальний колонного типу складається з адсорбційної 2 і де-сорбційної 4 секцій. Адсорбент подається зверху й, пові­льно пересуваючись зверху вниз, прохолоджується в трубках теплообмінника 1 за допомогою охолоджуючої води, що подається в міжтрубний простір. Рівномірний розподіл адсорбенту в поперечному перетині колони здійснюється за допомогою розподільної тарілки 6.

з^АЩШШ

Рис. 7.9 - Адсорбер - регенератор з рухомим шаром адсорбента:

А - подача газової суміші; Б - відведення очищеного газу; В - подача адсорбента; Г - відведення адсорбента; Д - подача гострої водяної пари; Е - відведення парогазової суміші; Ж, 3 -подача і відведення охолоджуючого теплоносія; Д К - подача і відведення гарячого теплоносія;

1 - холодильник; 2 - адсорбційна секція; 3 - розподільний пристрій для газу; 4 - десорбційна секція; 5 - теплообмінник; 6 - розподільна тарілка для адсорбенту; 7 - секторний дозатор

Початкова газова суміш подається через розподіль­ний пристрій 3 у рухомий шар адсорбенту, у якому відбувається поглинання адсорбата. Очищена газова суміш виводиться через патрубок Б. Відпрацьований (насичений) адсорбент потім через розподільну тарілку 6 надходить у десорбційну секцію 4, де в теплооб­міннику 5 за допомогою гарячого теплоносія, що подається в міжтруб-ний простір теплообмінника, відбувається розігрівання адсорбента й відпарка адсорбтива за допомогою гострої водяної пари, що подається через патрубок Д і розподільну гребінку.

Розподільна тарілка 6 не дозволяє змішуватися потокам газу адсорб­ційної й десорбційної секцій. Парогазова суміш відводиться через пат­рубок Е на конденсацію.

Швидкість руху адсорбента в апараті регулюється внизу за допомо­гою секторного дозатора 7. Регенерований адсорбент виводиться в під­йомно-транспортний пристрій і потім подається в адсорбер зверху, при цьому цикл адсорбції стає повністю замкненим і безперервним.

На рис. 7.10 показана адсорбційно-десорбційна установка, у якій використовується багатоступінчастий адсорбер з киплячим (псевдозрі-дженим) шаром адсорбента.

В адсорбційній секції 1 відбувається очищення початкової газової суміші від адсорбата, у десорбційній секції 2 відбувається регенерація адсорбента за допомогою рециркулюючого потоку газу (повітря), пода­ваного газодувкою 7 та нагрітого у теплообміннику 9.

Тому що розігрівання відпрацьованого шару адсорбенту відбувається без подачі водяної пари в шар адсорбенту, то не відбу­вається його зволоження й не потрібне висушування адсорбенту після десорбції.

Подача регенерованого адсорбента на верх адсорбера здійснюється за допомогою пневмотранспортної труби 5.

Рис. 7.10 - Адсорбційно-десорбційна колона с киплячим шаром адсорбента:

А - подача сирого газу; Б - відведення очищеного газу; В - подача повітря; Г - подача рециркулюючо-го газу; Д - відведення конденсату;

1 - адсорбційна секція; 2 - десорбційна секція; 3 - дозувальний пристрій; 4 - сепаратор; 5 - пневмо-транспортна труба; 6, 7 - газодувка; 8 - холодиль­ник-конденсатор; 9 - теплообмінник; 10 - ємність для конденсату

При розрахунку адсорберів із шаром адсо­рбенту, що рухається або кипить, вважають, що внаслідок перемішування частки адсорбента працюють в однакових концентраційних умовах й, отже, відсутнє пошарове відпрацьовування адсорбента, при цьому ступінь відпрацьовування адсорбента досягає 90-95% від рівноважної величини.

Зміна концентрації адсорбата по висоті шару адсорбента звичайно носить експонентний профіль і, отже, концентрація адсорбтива в газо­вому потоці залежить як від часу захисної дії шару, так і від швидко­стей руху газового потоку в шарі і руху зерен адсорбента. Як правило, висота активної зони киплячого шару адсорбента, у якому досягається насичення зерен адсорбтивом, звичайно становить 20 - 35 мм.

Кінетичний коефіцієнт масопередачі в таких апаратах визначається швидкістю зовнішнього й внутрішнього масообміну.

Відзначимо, що при степені насичення шару адсорбента поглиненою речовиною не менш ніж на 80%, коефіцієнт масопередачі практично не залежить від степеня насичення адсорбент, і, отже, швидкість масопере-дачі при цьому визначається швидкістю зовнішньодифузійної стадії. При насиченні адсорбента адсорбтивом більш ніж на 80% швидкість внутрі­шнього масообміну помітно знижується внаслідок збільшення внутріш-ньодифузійного опору в порах адсорбента, що призводить до помітного зменшення коефіцієнта масопередачі в зернистому шарі.

Технологічний розрахунок адсорбера із рухомим шаром адсорбента можна виконати за допомогою методу числа одиниць переносу (ЧОП).

Рівняння матеріального балансу речовини, що поглинається, для елементарної висоти шару адсорбенту має вигляд

м> • йС = ка - С*(ад)] сШ . (7.31)

Інтегруючи рівняння (7.31) у межах зміни концентрацій адсорбата в газі-носії, а також по висоті шару адсорбента, знайшли:

Н = -^-. (7.32)

ка{ [(С - С(ад)] ' '

Відношення м^/ка = Н3 визначає висоту шару адсорбента, еквівалент­ну одиниці переносу, підінтегральна функція виражає число одиниць переносу, і тоді залежність (7.32) записують у вигляді

Н = К • Кп. (7.33)

Число одиниць переносу звичайно визначають методом графічного інтегрування для опуклих й увігнутих ізотерм адсорбції.

У випадку лінійної ізотерми адсорбції висоту шару адсорбенту зви­чайно визначають за формулою:

Н АМ =     Уг (Сн - Ск)

0,785ГЛ2 ка •АСр    0,785^а2 ка • АСср '     ^ '

де Уг - об'ємна вит3зата газу-носія; Сн , Ск - початкова й кінцева концентрації адсорба­та в газі-носії, кг/м ; Ба - діаметр адсорбера; ка - коефіцієнт масопередачі при адсорб­ції; АСср - середня логарифмічна рушійна сила процесу.

При розрахунку адсорберів з киплячим шаром адсорбенту швидкість газу-носія визначають за критеріальним рівнянням Тодеса й співавт. [10] з урахуванням властивостей газу, розміру зерен адсорбенту й порі-зності зваженого шару, що звичайно для активованого вугілля вибира­ють в інтервалі 0,48 - 0,55.

7.6 Десорбція

Використовуваний у процесах адсорбції адсорбент звичайно досить дорогий продукт і з метою зниження експлуатаційних витрат і повтор­ного багаторазового застосування адсорбент періодично потрібно реге­нерувати - відновляти його поглинальну здатність, одночасно виділяю­чи з адсорбенту поглинену речовину в чистому вигляді.

Процес виділення поглиненої речовини з адсорбенту й регенерації його поглинальних властивостей називають десорбцією.

Десорбція є зворотним процесом щодо адсорбції й, отже, для її реа­лізації необхідно на десорбційній стадії створити умови, які різко зни­жують поглинальну здатність адсорбента й сприяють відновленню -регенерації його початкових поглинальних властивостей. Звичайно з цією метою використовують десорбційний цикл - певну послідовність технологічних процесів, що сприяють регенерації адсорбента.

Десорбційний цикл регенерації адсорбенту включає стадії термічної обробки (нагрівання відпрацьованого адсорбенту, відпарювання погли­неної речовини), просушку й охолодження адсорбента.

Основними способами регенерації адсорбентів є такі:

- термічна обробка, здійснювана безпосереднім нагріванням шару адсорбента гарячим газом або перегрітою водяною парою, супрово­джувану підвищенням температури шару адсорбента й переходом поглиненої речовини в газову (або парогазову) фазу;

- зниження тиску в апараті над шаром адсорбента без підведення або з підведенням теплоти;

- продувка шару адсорбента перегрітою водяною парою (для виді­лення цінних компонентів), нагрітим газом або гарячим повітрям (при виділенні газів і пари води, що не представляють цінності);

- витиснення поглиненого компонента іншою речовиною, що має більш високу активність та яку затим видаляють допоміжною десорбці­єю з використанням вищеназваних способів.

Найбільша швидкість процесу десорбції досягається при викорис­танні вакууму з одночасним підведенням тепла до адсорбента, що реге­нерується, хоча при цьому збільшуються експлуатаційні витрати й дещо ускладнюється технологічна схема установки.

Вибір способу десорбції визначається властивостями адсорбента й адсорбтива, техніко-економічними показниками, масштабом і характе­ром організаційно-технічної структури виробництва.

В установках періодичної дії десорбція здійснюється після стадії адсо­рбції безпосередньо в самому адсорбері після перемикання апарата в ре­жим десорбції, подачею гріючої пари і відпаровуванням адсорбтива. Про­сушку адсорбента проводять перегрітою парою, гарячим повітрям або газовою сумішшю залежно від властивостей адсорбтива. Охолодження ад­сорбента звичайно здійснюють за допомогою повітря або частиною вихід­ного газу. Після цього апарат знову перемикають у режим адсорбції.

Відзначимо, що тривалість процесу десорбції звичайно менша три­валості стадії адсорбції, оскільки процес десорбції протікає при темпе­ратурах значно більш високих, чим адсорбція.

Температура процесу при десорбції залежить від властивостей адсо­рбента й властивостей поглиненої речовини. Процес регенерації актив­ного вугілля протікає при температурах 100 - 120°С, при регенерації силікагелів й алюмогелів використовують температури 150 - 250оС, при регенерації цеолітів припустимі температури 200 - 400оС.

В установках безперервної дії для десорбції й регенерації адсорбентів виділяють частину апарата, у якій насичений адсорбент безперервно руха­ється, нагрівається й відпаровується в трубках кожухотрубного тепло­обмінника.

Активність адсорбентів звичайно поступово знижується зі збіль­шенням кількості циклів регенерації приблизно на 20% і після

50- 100 циклів досягає практично постійної величини. Зменшення ак­тивності адсорбенту із часом називають старінням. Строк експлуатації адсорбента до повної його заміни звичайно становить 1 - 3 роки й залежить від його механічних властивостей, від забруднення й заби­вання пор домішками та від зниження активності внаслідок отруєння.

На газороздільних заводах (ГПЗ) широко використовують адсорб­ційні установки для глибокої осушки природного газу від вологи під тиском 3,5 - 10 МПа до температур точки роси мінус (60 - 90)оС.

Як адсорбенти застосовують цеоліт №А, тривалість контакту газу з адсорбентом вибирають у межах від 10 до 20 с, вологоємність цеоліта наприкінці терміну служби становить 9 % мас. Тривалість окремих ста­дій циклів становить: адсорбції 8 - 12 годин, регенерації 6 - 8 годин, охолодження - 2 години.

Десорбцію вологи із цеоліту проводять сирим газом, підігрітим до температури 250 - 350оС, вологоємність цеоліту після його регенерації звичайно становить 2,8 - 2,5 % мас. При температурі контакту 50оС цео­літ здатний осушувати газ до температури точки роси мінус (70 - 80)оС.

7.7 Адсорбція та (іонообмін у рідких середовищах

У технологічних процесах багатьох виробництв для очищення рідин від домішок органічних речовин усе більшою мірою використовують рідинну адсорбцію - процес вибіркового (селективного) поглинання розчинених речовин поверхнею твердих тел. Особливо широкого засто­сування цей процес набув у технологіях глибокого очищення стічних вод на підприємствах нафтопереробки, органічного синтезу, виробництва пестицидів, целюлозно-паперових комбінатів й ін. [59].

Задачі теоретичного розгляду процесів рідинної адсорбції виявляють­ся значно складнішими, ніж при адсорбції газів і пари, тому що при цьо­му потрібно ураховувати не тільки рівноважний стан трифазної системи «рідина - розподілювана речовина - тверда фаза», а й зважати на досить великі зміни густини й в'язкості рідини на гідродинаміку руху фаз та швидкість масопередачі речовини з розчину в пористу структуру адсор­бента. Тому процеси рідинної адсорбції навіть в теперішній час залиша­ються усе ще в стадії інтенсивного вивчення.

Адсорбція молекул розчиненої речовини з водних розчинів поверх­нею адсорбенту залежить у першу чергу від розмірів молекул розчиненої речовини й різниці енергій взаємодії молекул речовини, що вилучається з розчину, з молекулами води, а також від енергії адсорбційної взаємодії молекул речовини з поверхнею адсорбенту. Крім того, на розчинність органічних речовин у воді дуже впливає присутність у розчинах неорга­нічних солей. Ці труднощі процесу вимагають складної інструментальної техніки й використання дифузійних, діелектричних, спектроскопічних і рентгеноструктурних досліджень на молекулярному рівні [59].

Проте, на практиці набули поширеного використання адсорбційні установки для вилучення дуже малих концентрацій органічних речовинз води, при використанні як адсорбентів гідрофобних активних вугіль і вуглецевих (карбонізованих) матеріалів. Такі форми активного вугілля одержують у вигляді гранул, волокон або вуглецевих тканин, що значно розширює можливості їхнього використання. Для вилучення багатьох органічних речовин з водних розчинів переважно застосовують адсорбе­нти з величиною пор 1 - 5 нм.

Промисловістю також випускаються й використовуються макропори­сті синтетичні полімерні адсорбенти - полісорби з позірною (насипною) густиною 440 кг/м3 і питомою поверхнею пор до 63 103 м2/кг.

Процес адсорбції звичайно проводять у циклічному режимі в каскаді вертикальних апаратів з нерухомим шаром порошкоподібного або гра­нульованого адсорбенту. В установках із псевдозрідженим шаром грану­льованого адсорбенту процес проводять у безперервному режимі.

Різновидом рідинної адсорбції є йонообмінні процеси вилучення твердою речовиною - йонообмінником іонів солей і металів, хімічних сполук миш'яку, фосфору й радіоактивних речовин з водних розчинів із низькою й дуже низькою концентрацією розчиненої речовини.

Йонообмінні технології широко використовують у харчовій і хіміко-фармацевтичній промисловості (наприклад, при вилученні лимонної кислоти, глюкози й лікарських препаратів з розчинів). Йонообмін вико­ристовують у процесах знесолення води на теплових й атомних станці­ях, для очищення води при одержанні особливочистих речовин, у хімі­чних технологіях одержання мінеральних добрив, а також у процесах вилучення благородних, рідких і розсіяних елементів з морської води, з попутних вод газонафтовидобутку й нафтопереробки [60].

Фізична сутність іонного обміну базується на властивості іонів твер­дої фази окремих речовин обмінюватися іонами з іншими речовинами, що перебувають у розчині. Звичайно іоніт вилучає іони з розчину й включає їх у свою структуру, а замість цього віддає в розчин іони, що входили до неї. Речовини, що складають тверду фазу, звичайно не роз­чинні в рідині, називаються іонітами. Ті з речовин, які здатні обмінюва­ти в розчині позитивні іони й звичайно мають кислотні властивості (по­зитивний іон водню або металу) називають катіонітами. Ті речовини, які здатні обмінюватися негативними іонами (що мають основні або лужні властивості), називають аніонітами.

Іонний обмін розглядають як різновид зворотних хімічних реакцій між компонентами електроліту в розчині та рухомими аніонами або катіона­ми, що перебувають у твердому тілі - сорбенті.

Йонообмінна здатність сорбентів характеризується обмінною ємніс­тю - кількістю речовини (мзкв - кількістю речовини в міліграмах, що відповідає його еквівалентній масі), поглиненої 1 грамом іоніту.

Іоніти (аніоніти й катіоніти) бувають неорганічні й органічні.

До неорганічних іонітів відносяться глинисті мінерали, польові шпа­ти, різні види слюд і цеоліти. Розроблені та використовуються в промис­ловості неорганічні синтетичні іоніти, що мають селективні властивості щодо катіонів певних металів й їхніх оксидів. Органічні природні й син­тетичні іоніти (йонообмінні смоли) широко застосовують для глибокого очищення стічних вод від органічних речовин (аніліну, бензолу, нафто­продуктів, сірковуглецю, фенолів, хлороформу та ін.).

Іоніти застосовують у формі порошкоподібних речовин, у формі гра­нул, у вигляді кускових матеріалів, а також у формі волокнистих (сітчас­тих і тканих) плівкових і формованих (трубчастих) матеріалів.

У процесі роботи йонообмінників на першому етапі проводять процес поглинання з розчину катіонів (аніонів) йонообмінником, на другому етапі проводять регенерацію йонообмінника (перезарядження) шляхом насичення його аніонами (катіонами), при цьому поглинена речовина переходить у розчин, з якого вона затим може бути виділена в концент­рованому вигляді звичайними методами.

Іонітам та йонообмінним технологіям, як засобам захисту навколиш­нього середовища й водних ресурсів від хімічного й радіоактивного забруднень належить майбутнє [60].

Запитання і вправи для самоконтролю

1. У чому полягає фізична сутність процесів адсорбції й десорбції? У яких випадках застосовують процеси адсорбції?

2. Якими основними законами описується взаємодія між фазами при адсорбції?

3. Які речовини застосовують як адсорбенти, назвіть їх основні властивості й хара­ктеристики та які вимоги пред'являють до адсорбентів?

4. Назвіть основні стадії процесу адсорбції. Які стадії процесу адсорбції є такими, що лімітують швидкість процесу адсорбції?

5. Що є рушійною силою процесу адсорбції, як визначають величину середньоїрушій­ної сили?

6. Які фактори та як саме впливають на умови рівноваги в процесах адсорбції?

7. Як відбувається процес адсорбції в зернистому шарі, від яких факторів залежить час захисної дії адсорбенту?

8. Від яких факторів залежить швидкість процесу масопередачі при адсорбції?

9. Нарисуйте схему адсорбційно-десорбційноїустановки періодичної дії й розкажіть принцип її роботи.

10. Назвіть основні стадії роботи адсорбційно-десорбційної установки.

11. За якими основними ознаками класифікують адсорбери?

12. Нарисуйте й розкажіть, як улаштовані й працюють адсорбери періодичної дії.

13. Нарисуйте й розкажіть, як улаштовані й працюють адсорбери безперервної дії.

14. Як визначити основні конструктивні розміри адсорбера періодичної дії?

15. У чому полягає фізична сутність процесу десорбції та як його проводять?

16. У чому полягає фізико-хімічна сутність процесів рідинної адсорбції?

17. У чому полягає фізико-хімічна сутність процесів йонного обміну?

18. У чому полягає різниця процесів рідинної адсорбції та йонного обміну?

РОЗДІЛ 8

ТЕПЛОВЕ СУШІННЯ МАТЕРІАЛІВ І СУШИЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ

8.1 Загальні відомості про процеси термічного сушіння

Одним із широко розповсюджених основних процесів хімічної тех­нології є теплове (термічне) сушіння, у результаті проведення якого відбувається видалення вологи із твердих вологих матеріалів і відве­дення пари, що утворилася, із зони сушіння в навколишній простір. У ряді виробництв за допомогою термічного сушіння видаляють вологу з розчинів, пульп, паст і суспензій, поєднуючи сушіння із процесом гранулювання. Кінцевою метою проведення процесу сушіння є поліп­шення фізико-хімічних і споживчих властивостей готового продукту, призначеного для тривалого зберігання або для його використання в промисловості з найменшими витратами.

Сушіння застосовується не тільки в хімічній промисловості для ви­сушування незв'язаних шматкових і порошкоподібних матеріалів, але й зв'язаних волокнистих і листових матеріалів в інших галузях промисло­вості. У багатьох споріднених галузях промисловості, таких як гідроме­талургійній, гірничодобувній, харчовій, будівельній, текстильній та ін­ших сушіння знайшло досить широке застосування.

У даному розділі розглянуті переважно процеси сушіння дисперсних матеріалів, при цьому після завершення процесу сушіння звичайно одержують сухий порошкоподібний або гранульований сипкий про­дукт, використовуваний у народному господарстві. Висушені продукти використовують або як мінеральні добрива (наприклад, сульфат амо­нію, хлорид калію, фосфати амонію та ін.), або як харчові продукти (наприклад, поварену сіль, цукор й ін.), або як напівпродукти для пода­льшої переробки (наприклад, полімерні порошки, барвники, діоксид титану та ін.).

З метою підвищення швидкості випаровування вологи й відповідно збільшення швидкості сушіння в сушильну установку підводять велику кількість енергії та тепла. Під впливом нагрівання волога випаровуєть­ся, одночасно збільшується швидкість дифузії пари вологи з вологого матеріалу в навколишнє середовище. Таким чином, сушіння є термо-дифузійним, досить енергоємним процесом і тому з метою економії енергоресурсів перед сушінням варто попередньо з вологого матеріалу видалити частину вологи будь-якими відомими способами: гідромеха­нічними (фільтрацією, центрифугуванням та ін.), фізичними або інши­ми методами. На видалення 1 кг вологи в процесі сушіння затрачується тепла приблизно в 1,5-2 рази більше, ніж для її простого випарювання.

За способами підведення енергії розрізняють такі методи промисло­вого сушіння:

- конвективне сушіння, при якому вологий матеріал взаємодіє з по­током гарячого газоподібного теплоносія (повітря або димових газів), у результаті нагрівання з вологого матеріалу видаляється пара вологи й разом з теплоносієм вона виводиться із зони сушіння;

- контактне сушіння, при якому вологий матеріал знаходиться на нагрітій поверхні, безпосередньо від неї отримує необхідну кількість теплоти та при цьому висушується;

- радіаційне (променисте) сушіння, при якому необхідна для проце­су сушіння енергія підводиться у вигляді високочастотного електро­магнітного випромінювання, джерелом якого є спеціальні лампи або нагріті поверхні з керамічних матеріалів;

- діелектричне сушіння, при якому енергія на випаровування вологи підводиться до матеріалу за допомогою високочастотного електромаг­нітного поля, що генерується спеціальною електричною схемою.

Спеціальні методи сушіння використовують у біотехнології, у фар­мацевтичній та харчовій промисловостях.

Для висушування різних матеріалів використовують сушильні уста­новки й сушильне обладнання - сушарки різноманітних конструкцій, що обумовлене різними фізико-хімічними властивостями висушуваних матеріалів, технологічними особливостями процесу сушіння й властиво­стями готового продукту. Найбільшого поширення в різних галузях про­мисловості одержало конвективне сушіння, у технологічному й констру­ктивному відношеннях воно є більш простим і ефективним.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А П Врагов - Гідромеханічні процеси та обладнання хімічних і нафтопереробних виробництв

А П Врагов - Сравнительный анализ энергетических затрат в процессах высаливающей и испарительной кристаллизации

А П Врагов - Массообмінні процеси та обладнання хімічних і газонафтопереробних виробництв