М І Скрипник - Процес калькулювання визначення понять - страница 3

Страницы:
1  2  3  4 

Таким чином, калькуляція передусім служить для визначення певної вартості, лише окремим різновидом якої є витрати на виробництво або, як зазвичай їх називають - собівартість.

На думку С.В. Бойко, визначати калькуляцію як розрахунок собівартості недоцільно, оскільки досить умовною є сама категорія собівартості.

Отже, перша група авторів вживає термін "калькуляція" у значенні розрахунку витрат на виробництво або собівартості, тим самим пов'язуючи калькуляцію з обліком витрат процесу виробництва. Дане визначення звужує зміст калькуляції, показуючи її нерозривний зв'язок тільки з процесом виробництва (заперечуючи, таким чином, калькуляцію в торгівлі або на будівництві тощо). Така точка зору характерна майже для всіх авторів радянського періоду, які знехтували здобутками своїх попередників в галузі калькуляції.

На початку ХХ ст. при розгляді питань, пов'язаних з калькуляцією, Р.Я. Вейцман, М.Є. Хабаров, І.П. Бабенко пов'язували останню з розрахунком ціни виробу. М.Г. Філімонов у 1928 році зазначав, що виробнича ціна включала тільки пропорційні (змінні) виробничі витрати, а виробнича "своя ціна" крім того ще й постійні витрати (накладні витрати цехів та загальногосподарські витрати). Крім виробничої ціни та своєї ціни (продуктів виробництва) він відмічав, що на промислових підприємствах випадає калькулювати, тобто визначати ще й наступні ціни: покупну (матеріалів, обладнання); комерційну свою ціну (продуктів збуту); продажну (відпускну) ціну (продуктів збуту) [24, с. 5].

Різниця між комерційною своєю ціною та продажною ціною полягала в тому, що остання окрім загальних торгових витрат та амортизації торгового майна включала ще й бажаний прибуток [24, с. 6]. Таким чином, калькулюються не тільки витрати на виробництво (собівартість), але й дохід та прибуток, що можнаодержати від "продуктів збуту". Отже, калькуляція присутня не лише в обліку процесу виробництва, але й процесу збуту продукції. Підтвердження цієї думки знаходимо в роботах А. Кальмеса, Р.Я. Вейцмана та М.С. Пушкаря, які представляють три різні покоління дослідників.

Так, у своїй праці Я.В. Соколов згадував про те, що на думку А. Кальмеса, калькуляція - це облік витрат і результатів господарського процесу" [19, с. 175].

Науковці третьої групи, серед яких М.А. Левінсон, проф. П.П. Німчинов, проф. В.І. Стоцький, проф. М.С. Пушкар, Д.А. Нікольсон, Д.Рорбах, В.Г. Юзефович калькуляцію вважають окремою наукою (галуззю знань) про методи та способи обчислення собівартості на основі даних бухгалтерського обліку, яка має свій об'єкт та метод [12, с. 58]; [20, с. 68-74]. Разом з тим, С.В. Бойко, Н.В. Герасимчук, М. Василенко, М.С. Палюх, П.Я. Хомин визначають завдання калькуляції як окремої науки. [12, с. 58]; [20, с. 68-74]. На думку проф. І.М. Прокоф'єва [17], калькуляція є особливою дисципліною, до завдань якої відносяться: вивчення та класифікацію витрат залежно від структури виробництва і відношення їх до продуктів, що виробляються, встановлення порядку обліку та розрахунку кожного виду витрат та розробку методів обчислення собівартості продукції. Протилежною є думка проф. Г.Г. Кірейцева. Він стверджує, що аргументи на користь самостійної економічної науки непереконливі. На його думку, в обґрунтуванні таких аргументів "використовуються в основному абстрактно-логічні прийоми та ігнорується історико-логічний підхід, який передбачає не лише вивчення фактичної передісторії питання, зрілого своєчасного його стану і перспектив розвитку, але і етапів і форм переходу від одного стану облікової-калькуляційної роботи до іншого в загальній технології облікового процесу і в загальній системі обліку".

Таким чином, калькуляція, як наука, повинна мати свій предмет і метод. Предметом калькуляції М.С. Пушкар визначає собівартість продукції, робіт та послуг як в цілому по підприємству, так і в розрізі його структурних підрозділів, центрів витрат і сфер відповідальності [18, с. 247]. Проте такий підхід до визначення предмету калькуляції звужує її значення до аналізу собівартості. Тим самим дослідник суперечить власному визначенню калькуляції [18, с. 246], як розрахунку результату будь-якого господарського процесу. Крім того, М. Фролов, автор філософського словника, вважає, що для визнання калькуляції наукою недостатньо наявності власних методів, необхідно дотримуватись ще й інших умов, зокрема, "вчених з їх кваліфікацією та здібностями, кваліфікацією та досвідом, з розподілом і кооперацією наукової праці; наукових установ...; понятійного та категоріального апарату, системи інформації, а також всієї суми наявних знань, які виступають в якості або передумови, або засобу, або результату наукового виробництва." [25, с. 236].

До четвертої групи відносяться автори, які визначають калькуляцію як документ або бланк, в якому оформлюють результати калькулювання. Зокрема, до них відносяться: проф. І.А. Басманов, проф. П.С. Безруких, Г.Д. Вербов, А.Н. Кашаев, А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Г.О. Партін, Т.С. Смовженко, Н.В. Мазуркевич, С.В. Бойко, Н.Н. Іванов, С.І. Шульман, А.К. Марченко, П.А. Костюк, Б.І. Гаврилов, Г.В. Кернога, А.Н. Кузьмінський, Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Є.Б. Стародубцева, В.І. Рябкін, В.А. Коноплицький, А.І. Філіна, Л.П. Краснова, Н.Т. Шалашова, Н.М. Ярцева, С.І. Шульман, А.К. Марченко, П.А. Костюк, І.Є. Давидович. Деякі автори помилково вважають калькуляцію    результатом    калькулювання    (проф. В.Ф Палій,    Л.І. Єгорова,

Е.А. Мізіковський, В.Г. Лебедєв, Т.Г. Дроздова, В.П. Кустарєв, А.Н. Асаул, І.Б. Осор'єва). Насправді, результатом калькулювання є встановлення вартості об'єкту калькулювання і оформлення розрахунку слід вважати заключним етапом калькулювання, а саме оформленням його результатів.

П'ята група авторів, зокрема, М.А. Вахрушина, А.Ф. Галкін, Д.І. Пільменштейн, К.Я. Анджан, Б.А. Титов, А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Г.О. Партнін, Т.С. Смовженко, В.А. Коноплицький, А.І. Філіна, А.В. Бугайов, Г.В. Ващинський визначають калькуляцію як елемент методу бухгалтерського обліку.

Визначення сутності елементів методу бухгалтерського обліку формувалося протягом тривалого часу. Більшість авторів структуру методу бухгалтерського обліку розкривають у вигляді наступних пар: документування та інвентаризація; рахунки та подвійний запис; оцінка і калькуляція; баланс і звітність. Зокрема так вважають наступні вчені: В.П. Астахов, проф. З.В. Кір'янова, проф. Г.Г. Кірейцев, проф. В.Г. Макаров, Г.І. Моісеєнко, проф. М.С. Пушкар.

Вперше до числа елементів методу бухгалтерського обліку калькуляцію у 1948 р. відніс проф. А.О.Афанасьєв, проте, з того часу нерідко даний підхід критикувався науковцями.

Так, М. Барун калькуляцію разом з оцінкою виключає зі складу методу бухгалтерського обліку, обґрунтовуючи це тим, що вони "не є специфікою бухгалтерського обліку". Кутер М.І., підкреслюючи зв'язок калькуляції з оцінкою, відносить калькуляцію лише до окремого виду оцінки (обчислення собівартості одиниці продукції на основі даних обліку) тим самим виключає її з сукупності елементів методу бухгалтерського обліку. Метою оцінки автор вважає визначення собівартості господарського факту, що мав місце. Проф. П.В. Мезенцев та проф. Д.І. Пільменштейн, вказують, що бухгалтерський облік здійснюється не за допомогою калькуляції, а навпаки, калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку. Тому, відразу виникає питання щодо співвідношення обліку витрат і калькулювання. Вчені виділяють два основні підходи: 1) калькулювання і облік - незалежні; 2) облік витрат та калькулювання - єдиний процес. У зв'язку з проблемою співвідношення обліку витрат і калькулювання потребує розгляду проблема єдністі і розмежування методів обліку витрат і калькулювання, яка є у вітчизняній теорії предметом дискусій уже багато років. Особливо слід відмітити роботи акад. М.Г. Чумаченка та проф. І.А. Басманова, які одні з перших підняли дану проблему.

На основі проведеного аналізу поглядів науковців на співвідношення методів обліку витрат та методів калькулювання, визначено, що погляди вчених розділилися в чотирьох напрямах.

Перша група дослідників вважають, що методи обліку витрат та методи калькулювання є різними відокремленими один від одного категоріями. Таку точку зору підтримували: І.О. Басманов, проф. Ф.Ф. Бутинець, В.А. Луговий, проф. В.Ф. Палій, П.Я. Папковська, акад. М.Г. Чумаченко, В.Б. Івашкевич, О.С. Наринський, М.С. Пушкар, С.І. Селезньов, О.О. Тарбеєв, В.І. Сопко, С.Ш. Шергалієв, Г. Голл, Р.С. Каплан.

Друга група стверджує, що методи обліку витрат та методи калькулювання є ідентичними і не повинні розмежовуватися, тому і вживають спільний термін "методи   обліку   вимтрат   та   калькулювання"   (П.С. Безруких,   А.А. Додонов,

B. П. Завгородній, А.Ш. Маргуліс, С.А.Ніколаєва, І.О. Ламикін, В.К. Радостовець, Т.П. Карпова,     Є.П. Козлова,     Б.М. Литвин,     М.П. Кондраков,     Б.С. Щеглов,

C. О. Щенков, П.І. Камишанов, Ш.Л. Грунтфест).

Третя група дослідників поділяють думку, щодо доцільності використання лише методів обліку витрат. Так вважають, В.Е. Керімов, Н.М. Ткаченко, М.А. Бикадоров.

На думку вчених четвертої групи, існують лише методи калькулювання. Дослідження по даному питанню належать М.Х. Жебраку, О.Є Ніколаєвій, І.І. Покладу, Ф.Я. Суку, М.В. Дмітрієву, С.А. Котлярову, О.В. Стражевій, Т.В. Шишковій.

В ході дослідження встановлено, що на основі методів обліку витрат підприємство обирає метод калькулювання, що зазначається в положенні про облікову політику. Методи обліку витрат на виробництво та методи калькулювання характеризуються власними способами й прийомами, користувачами, завданнями. Метод обліку витрат є сукупністю способів відображення, групування та систематизації інформації про витрати, які виникли у процесі досягнення поставлених цілей та забезпечують досягнення поставленої мети. Метод калькулювання є відображенням розподілу витрат підприємства за встановленими статтями калькуляції для визначення собівартості певних видів або груп продукції.

Таким чином виявлено, що облік витрат і калькулювання як єдиний процес складається з двох взаємопов'язаних етапів: І етап - організація аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; ІІ етап - калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції.

Одним з найпоширенішим аргументів проти калькулювання як елементу методу є наявність попередніх калькуляцій, які не відносяться до сфери бухгалтерського обліку. Проф. Я.В. Соколов взагалі наголошує на необхідності лише планової (перспективної) калькуляції (для прийняття рішень про виробництво продукції та встановлення цін), необхідність ретроспективної калькуляції може виникнути або лише в зв'язку з економічними та контрольними питаннями, обумовленими випуском будь-яких визначених видів продукції, або в зв'язку зі статистичним завданням обчислення собівартості всіх видів продукції на певний момент [19, с. 515]. З цієї точки зору фактична калькуляція є не систематичною, а разовою, для складання якої можна залучати групу експертів, які в свою чергу "виходячи зі свого досвіду і знань, визначають приблизну величину собівартості". Отримавши необхідну інформацію, вони встановлюють способи оцінки та методи інвентаризації незавершеного виробництва, способи оцінки побічної продукції та орієнтовані норми накладних витрат. Після цього обирають формулу для розрахунку середньої, за якою визначають собівартість [19, с. 515].

Виключаючи калькулювання зі складу елементів методу бухгалтерського обліку, проф. Я.В. Соколов пропонує лише за необхідності обчислювати фактичну собівартість за допомогою експертів-технологів. Які на основі даних облікових документів обчислюватимуть фактичну собівартість.

Наступим кроком в першому етапі дослідження варто дослідити термін "калькулювання".

Калькулювання - це термін, який нині практично завжди вживається поряд з виробничими затратами, бухгалтерським обліком затрат на виробництво (управлінським обліком) [5, С. 67].

Більш детально розглянути результати проведених досліджень запропоновано у табл. 3, в якій наведено визначення поняття "калькулювання" в різних літературних джерелах:

Таблиця 3. Узагальнення результатів дослідження поняття "калькуляція" дослідниками за період з 1965-2009 рр.

Визначення поняття

Автор

Обчислення (визначення, розрахунок) витрат (затрат)

Обчислення (визначення) собівартості

обчислення в грошовому вимірнику результатів будь-якого господарського процесу

Складання калькуляції

Метод контролю

 

 

Всієї продукції (робіт, послуг)

Одиниці продукції (робіт, послуг)

Фактичної

 

 

 

Посібники, підручники

 

Абашина А.М., Маковський А.А., Симонова М.Н., Тальє І.К.

 

 

+

 

 

 

 

Аверчев І.В.

+

 

 

 

 

 

 

Басманов І.А.

 

+

 

 

 

 

Безруких П.С.

 

+

 

 

 

 

Безруких П.С., Вербов Г.Д., Кашаев А.Н.

 

 

+

 

 

 

 

Безруких П.С., Кашаев А.Н., Комиссарова И.П.

 

 

+

 

 

 

 

Белобродова В.А., Чечета А.П., Слабинский В.Т., Вербов Г.Д.

+

 

+

 

 

 

 

Вахрушина М.А.

 

 

 

 

 

+

 

Воронова Е.Ю, Улина Г.В.

+

 

+

 

 

 

 

Врублевский Н.Д.

 

+

 

 

 

 

 

Деващук Л.Г., Єрмалаєва В.І., Квач Я.П., Рудинська О.В.

 

 

+

 

 

 

 

Ивашкевич В.Б.

 

 

+

 

 

 

 

Маргулис А.Ш.

+

 

 

 

 

 

 

Карпова Т.П.

 

 

+

 

 

 

 

Краснова Л.П., Шалашова Н.Т., Ярцева Н.М.

 

+

+

 

 

 

 

Кузьминский А.Н.

+

 

 

+

 

 

 

Литвин Б.М., Пушкар М.С., Наринський А.С.

 

+

 

 

 

 

+

Марченко А.К.

 

+

 

 

 

Медведев М.Ю.

+

+

 

 

 

Меркушев А.І.

+

+ +

 

 

 

Мизиковский І.Е.

+

+

 

 

 

Мисака Г.В., Шарманська В.М.

 

+

 

 

 

Николаева С.А.

 

+

 

 

 

Палій В.Ф.

+

+

 

 

 

Партин Г.О.

 

+

 

 

 

Петрова В.І.

 

+

 

 

 

Рябкин В.І.

 

+

 

 

 

Сопко В.В.

 

+

 

 

 

Сумцов А.І.

+

 

 

 

 

Тальє І.К.

 

+

 

 

 

Бєлий І.Н., Папковська П.Я., Михалкевич А.П.

+

+

 

 

 

Продовження табл. 3

1

2

3

4

5

Шульман С.І., Марченко А.К., Костюк П.А., Гаврилов Б.І.

 

+

 

 

Голл Г., Шеремет А. Д.

 

+

 

 

 

Трусов А.Д.

 

+

 

 

 

Лебедєв В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П., Асаул А.Н., Осор'єва І.Б.

 

+

 

 

Інші матеріали (довідникові)

Страницы:
1  2  3  4 


Похожие статьи

М І Скрипник - Визначення сутності понять витрати та затрати

М І Скрипник - Затрати і витрати проблема трактування понять

М І Скрипник - Порівняльна характеристика видів обліку

М І Скрипник - Облікове відображення витрат для нарахування та сплати податків

М І Скрипник - Процес калькулювання визначення понять